Подруга зателефонувала мені і попросила сховати її на 6-7 днів. По голосу я розуміла, що сталося щось надзвичайне, тому навіть нічого не питала – прийняла і все.
Подруга прийшла з дитиною, невеликим рюкзаком і картатою сумкою з пелюшками, підгузками, присипкою і дитячою сумішшю.
Видно було, що тікала вона похапцем.
І навіть собі речей толком не взяла. Я віддала Юлі частину свого одягу. Коли вона поклала дитину спати, то її прорвало. Стала розповідати, як чоловік ставився до неї і дитини, і що з нею робив. У мене волосся стало дибки.
Найбільше від всієї цієї ситуації отетерів мій чоловік, коли повернувся додому. Ми так замоталися-заговорилися, що я навіть не встигла його попередити. Але він побачив, у якому стані була Юля, і нічого не сказав. Першу ніч чоловік спав у вітальні. А точніше не спав. У нього чуйний сон і на наступний день він був немов вичавлений лимон – зовсім не відпочив.
Чоловік поїхав на годину до свого друга, а ми залишились з подругою и її дитиною самі. Через тиждень повинна булу приїхати зведена сестра подруги и забрати Юлю до батьків. Альо вона трохи затрималася і пріїхала тільки на десятий день.
Ми з Юлею всі ці дні були разом. Подруга навіть не хотіла виходити на вулицю – побоювалася, что колишній чоловік її побачить. Всі 10 днів ми були на нервах.
Коли вона повернулася до батьків, я зітхнула спокійно.
Минуло вже одинадцять років, а її колишній чоловік досі ніяк не заспокоїться. Це як же потрібно дістати жінку, щоб вона відмовилася від усього: від аліментів і будь-якого спілкування з колишнім…
Зате її чоловік всім каже, що вони хоч і розлучилися, але він повністю забезпечує дитину. Ага… як же…
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, livejournal.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
