Оля зустрічалася з Богданом вже два роки, справа йшла до весілля. Скоро вони його справили.
Подругу Тамару Оля на весілля не покликала: всі чудово знали, що Тома заздрить щастю молодих, оскільки давно і нерозділено кохала Богдана. Раніше дівчата змагалися одна з одною, але Богдан зробив свій вибір на користь Олі, а суперниця затаїла образу.
Весілля відзначали вдома. Таку радісну подію молодята святкували у дворі великого будинку батьків Богдана. У розпал свята, як ні в чому не бувало, у двір увійшла Тамара.
Вона підійшла до молодого подружжя і вручила гарну коробку з величезним бантом. Гостю запросили до столу, Тома не відмовилася. Одразу в коробку ніхто не зазирнув – було до того.
Глибоко за півночі гості розійшлися по домісках. Вранці молодята почали роздивлятися подарунки і, звичайно, відкрили коробку, подаровану колишньою подругою. У ній лежало дванадцять надзвичайно гарних виделок – справжній раритет!
Після того, як молоді відкрили коробку, Богдана немовби підмінили: він одразу влаштував дружині конфлікт на порожньому місці, після чого пішов з дому, грюкнувши дверима. Повернувся пізно ввечері добре навеселі.
Починаючи з наступного дня, молодий чоловік почав повертатися з роботи щодня у такому стані. Дружину ображав, не було більше між ними розуміння.
Олі зі свекрухою дуже пощастило – та була жінкою доброю та мудрою. Вона й порадила невістці сходити на край села до баби Зінаїди. Місцеві казали, що вона вміє наврочення знімати і людей майже наскрізь бачить.
Прийшла Оля до баби Зіни, та за стіл її посадила і питає:
– Від подруги на весілля був подарунок?
Дівчина кивнула, каже:
– Так, був подаруночок. У коробці із бантом. Виделки подарувала.
– Подарунка того треба терміново позбутися, — сказала старенька, – інакше бути лихо. Ні на які свята не можна дарувати виделки та ножі, це споконвіку відомо, інакше у людей почнуться негаразди та всякі недомовки. А твоя подружка на коробку ще й наговорила дещо. Бачу тут помсту подруги. Прийдеш додому, візьмеш ці виделки разом із коробкою і таємно закопаєш десь подалі від будинку, читаючи ці слова, які я тобі напишу на папірці. Тільки щоб тебе ніхто не бачив!
Оля зробила все, як веліла баба Зінаїда. Хочете вірте, хочете – ні, але наступного дня Богдан став таким, як раніше: з роботи поспішав додому, не випивав більше. Недобрі наміри Тамари розчинилася, як буває у казках.
З подругою Оля більше ніколи не спілкувалася. Від знайомих чула, що Тамара народила дитину без чоловіка, а заміж так і не вийшла.
Минули роки, хлопчик Тамари виріс, почав спілкуватися не з тими людьми. Вплутався в серйозні неприємності. Хлопця дивом врятували, але він на все життя лишився у візку. Це сумно.
Ольга з Богданом живуть досі добре, мають двох дітей і чотирьох онуків.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
