Моя мама незаміжня, батька в мене немає. До 9 років виховувала мене бабуся, а мама їздила в Польщу на гриби. Потім було життя з мамою, її різні чоловіки. Особливо мною ніхто не займався.
Мама хотіла відвезти мене за кордон і видати заміж за багатого англійця. Але я вийшла заміж з кохання, хоч мама була проти, дзвонила мені зі своїми вказівками й повчаннями. Чоловік сердився, через маму у нас з Андрієм постійно виникали суперечки.
Через років 5 років ми переїхали на інший кінець міста. Маму це не зупинило, вона приїхала пару разів без попередження, нас не було вдома. У результаті стала хоч дзвонити перед приїздом.
Вона в курсі всього, знає все про мого чоловіка: де він, що робить по роботі, який він працівник. Це вона дізнавалася у його начальства. Яка у нього зарплата, чим він займається вечорами, куди і з ким їздить – це вона намагалася всіляко випитати у мене.
Через кілька років ми, як і мріяли весь час, поїхали жити за кордон, у Чехію. Через якийсь час мама почала купувати мені дорогі подарунки, хоча до цього не робила.
Приїжджала в гості не дуже часто-раз на 6 місяців на два-три тижні. Цікавилася, чи можна залишитися їй у нас в Празі. Розповідала як їй подобається наш будинок. і водночас претензії висловлювалися мені щодо чоловіка.
У результаті вона в нашій компанії друзів за очі намовляла на мого чоловіка, намагалася нас посварити з друзями. Через це у них з моїм чоловіком стався таки серйозний конфлікт. Андрій все їй висловов і сказав більше не приїжджати.
І ось минуло 2 місяці і мама каже, що вона сподівалася, що через кілька місяців знову до нас приїде, щоб я не сміла їй відмовити. Коли я запитала: ти хочеш щоб я остаточно розлучилася і жила з тобою? Вона сказала: а що, ти маєш терпіти як він ставиться до твоєї матері?
Андрію про наші з нею останні розмови я ні слова поки. Але сама ходжу накручена, переживаю дуже. Їй навіть нема з ким там вдома спілкуватися, така вона людина. А в мами день народження через місяць.
І що робити? Вона постійно намагається викликати у мене жалість, що їй все болить, важко, каже, що моя бабуся засмучена, що я покинула маму і поїхала.
Мені її дійсно шкода. Але чоловік і син – це моє все, моє щастяю Я сама побудувала для себе те, про що я мріяла. Але кожна спроба поговорити з мамою, закінчується конфліктом. Як поводитися я не знаю. вже просто в розпачі.
Підкажіть, як з такою, як вона, спілкуватися? Подруги говорять викреслити її з життя.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
