Поїхала я в село у вихідні, бабусю провідати. У свої 65, моя бабуся досить бадьоренько. Те ділянку мете, то пироги-консервація, буває навіть в місцевий клуб вибирається, на танці для тих, кому за 50. Скільки разів її в місто намагалися забрати, все відмовляється. Каже, тишу любить.
Під’їхавши до будинку бабусі, я припаркувалася. Тільки вийшовши з машини, я відразу почула жіночі крики. Я кулею влетіла в будинок. За місяць, що минув з мого останнього візиту, багато що змінилося.
Тепер бабуся жила не одна, компанію їй складали мій двоюрідний брат з дружиною і дітьми. Брата скоротили з роботи, його дружина не вилазила з декретів, і вони не змогли платити за знімання, а добра бабуся їх пожаліла і запросила пожити до себе.
Дружину брата не особливо любили в нашій родині, вона дійсно була просто істеричкою. І ця нахабна особа дозволила собі кричати на мою бабусю через те, що та не додивилася за онуком і той обпікся. Я порадила їй або замовкнути, або розмовляти спокійно. На що почула приблизно наступне:
– Я тут працюю на вашу стару, годую її, дивлюся за нею, так що це мій будинок. Тільки спробуй ще хоч раз заткнути мені рот, я піду, сама будеш за бабкою ходити.
Нагадаю, що бабуся не хвора, що не лежача і самостійна.
У розмові з бабусею з’ясувалося, що зовсім її затюкали, з кімнати зайвий раз не виходить, щоб сім’ї не заважати. Але їй не нудно, адже всі троє онуків цілими днями у неї сидять. Правда, пенсії в цьому місяці всього на тиждень вистачило, довелося з ощадкнижки знімати.
Ось так, пустили пожити людей, вони мало того, що все окупували, дітей своїх на літню жінку зіпхнули, а ще й права качають. А дорослим працездатним, харчуватися за рахунок бабусі взагалі не соромно. Я пообіцяла розібратися і поїхала.
У мене були накопичені деякі гроші, я на них зняла квартиру цій сімейці, заплатила за 2 місяці вперед. За 2 місяці цілком можна знайти роботу і з третього місяця платити вже самостійно.
Подзвонила брату і наполегливо попросила почати збирати речі і приїхати до мене за ключами.
Подяка була своєрідна: вони всім скаржаться, що я їх вижила з дому бабусі, тому що губу розкачати на бабину хату, але у мене нічого не вийде, вже вони бабці розкажуть все. Ось так.
Зате, як з дітьми посидіти або грошенят зайняти – дзвонять, як ні в чому не бувало, і голосок такий ласкавий-ласкавий, противно аж.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
