fbpx
життєві історії
Покричавши кілька годин біля зачиненої брами, Клавдія пнула в неї і пішла у бік автовокзалу. У той день на початку цієї зими діти прогнали з двору рідну маму, не здогадуючись, чим це обернеться для них. Клавдія і раніше влаштовувала подібні речі. Якось вона віддала практично всі речі дітей до церкви. Чуло все село

Станіслава і Вероніку завжди дратувала релігійність матері. Вони не вірили в Бога і вважали, що всі мамині молитви – це повне марення. Ну, кому це допомагає? Потрібно щось серйозне робити. Наприклад, заробляти гроші. Та й взагалі варто дивитися на світ реально.

Того вечора було якесь значне релігійне свято. Мама поверталася із магазину з продуктами. Вона хотіла приготувати смачну вечерю та порадувати сина з дочкою, в будинку яких жила.

Так сталося, що свій власний будинок Клавдія продала, щоб усі гроші віддати до церкви. Це сталося близько п’яти років тому. Саме тоді вона переїхала з молодшим сином у дім доньки та її чоловіка.

Ті були не надто щасливі приймати у себе несподіваних нових мешканців. Будинок у дочки та її родини був зовсім невеликим, до того ж вона чекала на дитину. А раптом мати заявляється з братом. Влаштувала свою чергову релігійну витівку!

Клавдія і раніше влаштовувала подібні речі. Якось вона віддала практично всі речі дітей до церкви. А ще, коли діти були меншими, до них додому постійно приходили якісь священики. Вероніку з братом це лякало.

Вероніка була щасливою, коли з’їхала від матері у будинок чоловіка. Він був далекий від віри та релігії. Разом вони старанно заробляли та планували, як житимуть далі. Все складалося добре.

І ось мама вирішила продати свій будинок. Тоді, п’ять років тому, Вероніка з чоловіком були надто приголомшені, щоб не пустити матір і брата до себе. Брата було особливо шкода. Стас був ще дуже молодий, щоб з’їхати від матері і жити самостійно.

І ось, через п’ять років, задоволена Клавдія поверталася додому. Усі ці роки вона жила тут, у дочки, приспівуючи. Станіслав зрідка їздив на заробітки, адже мати вимагала, щоб він допомагав їй.

Світлана дивилася на це крізь пальці довгий час. Але сьогоднішній вечір став останньою краплею. Вероніка з чоловіком утримували не тільки свою сім’ю, в якій вже з’явилася мала дитина, але ще й матір. Добре хоч брат ставився з розумінням і збирався з’їхати найближчим часом.

Мати зайшла у двір і побачила там похмурих дочку та сина. Клавдія завела свою чергову релігійну пісню про подяку. Потім почала щось говорити про свято. Діти мовчки стояли, чекаючи, коли мама закінчить свої звичні байки. Вони вже знали, що це лише маніпуляція, яку мати використовувала проти них довгі роки.

Вероніка зібралася і почала:

«Мамо, вибач, але ти більше не житимеш із нами. Ми орендували тобі невелику квартиру в місті. Наш будинок більше не потерпить твої марення. У мене народилася дочка, і я не хочу, щоб ти впливала на неї зі своєю релігією. Тому наші дороги розходяться. Стас підтримує мене у цьому рішенні. Твої речі ми вже зібрали, тому ніякої потреби заходити до будинку немає. Прощай… »

Сцену, яку після цих слів влаштувала богобоязлива Клавдія, чули навіть у сусідньому селі. Всім було важко повірити, що ця релігійна жінка здатна на такі слова. Покричавши кілька годин біля зачиненої брами, Клавдія пнула в неї і пішла у бік автовокзалу.

Вона давно за гроші сина купила собі маленьку квартиру і віддавала її в оренду. А в храмі і не пам’ятала, коли в останнє була.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page