Почну здалеку. Упродовж 70 років існування Радянського Союзу з’явилося чимало символів, що характеризують цю країну. Напевно, у кожного з нас залишилися свої асоціації. Побутові, професійні чи політичні. Для мене до подібних символів СРСР безперечно належить люстра Каскад.
Ця люстра Каскад була мрією багатьох, яка була в одиниць.
Причиною популярності такої люстри в СРСР була любов радянських громадян до кришталю. Тоді просто любили кришталевий посуд. При цьому дуже рідко ним користувалися. Найчастіше він стояла десь у серванті і тішив око, вкриваючись пилом.
Придбати люстру із справжнього кришталю – нездійсненна мрія для моїх батьків. Але тут з’являється «Каскад», який за досить скромні гроші дозволяє мати щось схоже. Коштувала така люстра приблизно 25-30 рублів.
Так, ті самі висюльки лише імітували кришталь, але кого це хвилювало. Виглядає красиво, тішить око, поки не пожовкне, отже, треба брати! Свого часу дістати таку було дуже ще й дуже непросто. Потрібно було навіть звертатися до тих «корисних людей». Ну а ті небагато екземплярів, які потрапляли у вільний продаж, розкуповували миттєво.
Думаю, про назву багато говорити не потрібно. Тут і так все зрозуміло, адже основа люстри складалася з кількох рядів, на які кріпилися висячі елементи. У «Каскаду» вистачало недоліків, але це не зупиняло радянських людей у гонитві за мрією.
Отже, найпростіше: мити було незручно. Або протирали у підвешомк стані, або вже знімали все і прополіскували. Якщо люстра висить якийсь час, вона обов’язково пожовкне. Доводилося кожну віслюльку ретельно промивати, щоб надати їй колишнього блиску.
Кріпилися висячі елементи дуже ненадійно. Вони часто падали і часом розбивалися. Виробники передбачали запасні, але коли ті закінчувалися, доводилося викручуватися. Найчастіше знімали нижній ряд, отримуючи нові запчастини.
Ну а тепер історія з особистого життя, при чому свіжачок. Така люстра була у моїх батьків. Тата вже немає, господарює лише мама. Я переїхала з дочкою пожити до мами в райцентр на Черкащині пів року тому.
Робимо потихеньку у мами якийсь ремонтик, щось обновляємо. Звичайно, ця диво-люстра мені муляла.
Ну і одного дня, поки мама продавала на трасі яблука, картоплю й гриби, я встигла це зробити, адже придбала обновку зарані. Ви здогадалися – мамина люста “каскад” полетіла у сміття а замість неї на стелі зали з’явилася сучасна пласка матова люстра, акуратна і красива, зручна у використанні.
Але я навіть не уявляла, чим це мені обернеться! Мама два тижні зі мною не розмовляла! Та я все одно не шкодую що з квартири зник цей мотлох, ну правда.
Отже, шанувальники «Каскаду» залишаються донині. Що ж, як то кажуть, про смаки не сперечаються. Але як на мене давно час поривати всі ниточки з совком – хоч вони тримаються на “каскадах”, хоч на будь-чому іншому.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел.
