fbpx
життєві історії
Поки мама продавала на трасі яблука, картоплю й гриби, я встигла це зробити, адже придбала обновку зарані. Мамина люста “Каскад” полетіла у сміття. Але я навіть не уявляла, чим це мені обернеться! Висюльки лише імітували кришталь, але кого це хвилювало

Почну здалеку. Упродовж 70 років існування Радянського Союзу з’явилося чимало символів, що характеризують цю країну. Напевно, у кожного з нас залишилися свої асоціації. Побутові, професійні чи політичні. Для мене до подібних символів СРСР безперечно належить люстра Каскад.

Ця люстра Каскад була мрією багатьох, яка була в одиниць.

Причиною популярності такої люстри в СРСР була любов радянських громадян до кришталю. Тоді просто любили кришталевий посуд. При цьому дуже рідко ним користувалися. Найчастіше він стояла десь у серванті і тішив око, вкриваючись пилом.

Придбати люстру із справжнього кришталю – нездійсненна мрія для моїх батьків. Але тут з’являється «Каскад», який за досить скромні гроші дозволяє мати щось схоже. Коштувала така люстра приблизно 25-30 рублів.

Так, ті самі висюльки лише імітували кришталь, але кого це хвилювало. Виглядає красиво, тішить око, поки не пожовкне, отже, треба брати! Свого часу дістати таку було дуже ще й дуже непросто. Потрібно було навіть звертатися до тих «корисних людей». Ну а ті небагато екземплярів, які потрапляли у вільний продаж, розкуповували миттєво.

Думаю, про назву багато говорити не потрібно. Тут і так все зрозуміло, адже основа люстри складалася з кількох рядів, на які кріпилися висячі елементи. У «Каскаду» вистачало недоліків, але це не зупиняло радянських людей у гонитві за мрією.

Отже, найпростіше: мити було незручно. Або протирали у підвешомк стані, або вже знімали все і прополіскували. Якщо люстра висить якийсь час, вона обов’язково пожовкне. Доводилося кожну віслюльку ретельно промивати, щоб надати їй колишнього блиску.

Кріпилися висячі елементи дуже ненадійно. Вони часто падали і часом розбивалися. Виробники передбачали запасні, але коли ті закінчувалися, доводилося викручуватися. Найчастіше знімали нижній ряд, отримуючи нові запчастини.

Ну а тепер історія з особистого життя, при чому свіжачок. Така люстра була у моїх батьків. Тата вже немає, господарює лише мама. Я переїхала з дочкою пожити до мами в райцентр на Черкащині пів року тому.

Робимо потихеньку у мами якийсь ремонтик, щось обновляємо. Звичайно, ця диво-люстра мені муляла.

Ну і одного дня, поки мама продавала на трасі яблука, картоплю й гриби, я встигла це зробити, адже придбала обновку зарані. Ви здогадалися – мамина люста “каскад” полетіла у сміття а замість неї на стелі зали з’явилася сучасна пласка матова люстра, акуратна і красива, зручна у використанні.

Але я навіть не уявляла, чим це мені обернеться! Мама два тижні зі мною не розмовляла! Та я все одно не шкодую що з квартири зник цей мотлох, ну правда.

Отже, шанувальники «Каскаду» залишаються донині. Що ж, як то кажуть, про смаки не сперечаються. Але як на мене давно час поривати всі ниточки з совком – хоч вони тримаються на “каскадах”, хоч на будь-чому іншому.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з відкритих джерел.