fbpx

Поки моя мама була на заробітках в Італії, для всіх я була улюбленою, навіть не невісткою, а дитиною. А як тільки мама повернулася, то все я роблю не так. Сім’я ж чоловіка надіялася, що моя мама нам квартиру купить. А вийшло, що прийшлось нам з чоловіком іпотеку брати. – Ой, а Василева жінка, знаєш, що на сусідній вулиці живе, вже і дочці і сину по квартирі купила в тій Італії. Ну молодець. Ось такою треба бути наполегливою, – говорила моя свекруха, коли я з мамою, яка приїхала у відпустку з Італії, приїжджала до них в село

Поки моя мама була на заробітках в Італії, для всіх я була улюбленою, навіть не невісткою, а дитиною. А як тільки мама повернулася, то все я роблю не так. Сім’я ж чоловіка надіялася, що моя мама нам квартиру купить. А вийшло, що прийшлось нам з чоловіком іпотеку брати.

– Ой, а Василева жінка, знаєш, що на сусідній вулиці живе, вже і дочці і сину по квартирі купила в тій Італії. Ну молодець. Ось такою треба бути наполегливою, – говорила моя свекруха, коли я з мамою, яка приїхала у відпустку з Італії, приїжджала до них в село.

Моя мама поїхала на заробітки в першу чергу через те, щоб допомогти брату. В них з дружиною на світ з’явилася дитинка – кволенька, яка потребувала реабілітації. Грошей у брата таких не було. Мама з батьком розлучена, ось маму нічого й не тримало.

Поїхала вона в Італію, і стала хорошою підтримкою для сина і онука. Я на її гроші і не розраховувала ніколи. На відміну від моєї свекрухи. Та все якісь приклади наводила, щоб звести все до того, щоб мама нам квартиру купила.

– Доню, як там мама твоя? На Великдень приїде?, – говорила свекруха.

Мама ж ніколи з пустими руками не їхала. Все гостинців італійських везла. Свекруха раділа і пасці італійській і макаронам, а найбільше, коли та їм на якісь свята і євро підкидала.

Мама не балувала нас грошима, бо йшли вони в більш потрібніше русло.

Свекруха моя раділа, що так гарно її син одружився, поки одного дня я не повідомила, що мама повертається в Україну назавжди.
Син у брата пішов на поправку і мама не бачила змісту там залишатися. Квартира в неї є, і на роботі її пообіцяли поновити.

– Як назавжди? А квартиру вам хто купити має?

– А ми самі заробимо, правда, Богданчику, – сказала я до чоловіка.

Вже більше ніж пів року, як моя мама в Україні. З того часу наші стосунки і почали псуватися. З дитини я перетворилась на невістку, яка нічого не вміє і не хоче вчитися.

Ось так в житті буває…

Автор – КАРАМЕЛЬКА

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page