Якось моя подруга Соня запросила мене в гості. З нею ми не розлий вода ще зі школи. Але останнім часом я не дуже люблю бувати у неї вдома. А все через маленьку доньку, Аліси.
Взагалі, Аліса – наймиліша дитина. Світловолоса, блакитноока, як янголятко. Але характер – просто… За півгодини Аліса може вивести будь-якого дорослого. Ніякі вмовляння і виховні розмови не допомагають.
Зазвичай, збираючись в гості до Соні, я купую кілька шоколадок і кожні півгодини даю одну Алісі, щоб задобрити мене.
Цього разу я заскочила до Соні перед відрядженням. Мене чекав довгий і виснажливий переліт, тому хотілося тиші і спокою. Для Аліси я купила цілий торт. Сподівалася, що кремова пишність з цукатами і свіжими фруктами, зможе її відвернути.
І вийшло. Поки ми з Сонею мирно пліткували за чашечкою кави, Аліса грала в передпокої.
– І чого вона сьогодні така тиха? – засміялася Соня. – Навіть дивно якось. Раптом затишшя перед бурею?
Я промовчала. Чесно кажучи, діти мене і раніше лякали. Але рідні все намагалися переконати, говорили, що не буде кому склянку води в старості подати. А тепер, дивлячись на Алісу, я розуміла, що краще купити кулер і робота, який носить воду.
Коли ми прощалися, Аліса дивилася на мене хитрим поглядом.
– З неї вийшов би відмінний лихoдій, – подумала я. – Такий собі крихітний Моріарті.
В аеропорт я приїхала заздалегідь. Вирішила випити кави і купити шоколадний набір на подарунок. Вечір починав подобатися мені все більше. Ну, клас, – думала я, – зараз спокійно полакомлюсь тістечками в місцевій кондитерській, потім подрімаю в літаку, подивлюся фільм.
Але під час реєстрації на мене чекало здивування. У сумочці не виявилося ні паспорта, ні квитка.
Аліса! Ось чому вона тусила в передпокої, поруч з моєю сумочкою. Ось мала.
Від злості мене трясло. Я відразу ж передзвонила Соні.
– Алло, – якось пригнічено відповіла подруга, і я зрозуміла, що вона вже все знає.
Як виявилося, паспорт знайшовся в коробці з-під торта, а квиток Аліса перетворила в капелюшок для своєї паперової ляльки.
Я дуже люблю свою подругу, але, чесно, терпіти її доньку я вже не можу. Краще вам не знати, скільки часу я пояснювала своєму начальству, чому ж так і не полетіла на важливі переговори. Довелося виплачувати компенсацію і повертати вартість квитка.
У Соні я грошей не взяла. Наша дружба мені дорожча за гроші. Але як далі миритися з Алісою, я не уявляю.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
