Оксана росла без матері. Її батько виявився дуже відповідальним батьком і не кинув однорічну дівчинку. І скільки Оксана себе пам’ятала, він завжди був поруч.
Маму Оксана звичайно не знала, а світлини її тато порвав в пориві гніву. Оксана намагалася розпитати його про причини розлучення. Але батько завжди розлючувався з того приводу.
Поки Оксана росла, жінок в будинку ніколи не було. Звичайно крім бабусі і спритних сусідок, яким дуже подобався холостий чоловік.
У Кирила були романи, але всі вони відбувалися на стороні, на території жінок. Йому бабуся радила, одружуйся синку, хоч у Оксанки мама буде. Але батько весь час жартував, ось вийде дочка заміж, відразу одружуся.
І справді Кирило одружився. На колезі з роботи. Стефа була жінкою приємною, але сильною ревнивицею. Вона ревнувала до всіх. І до продавщиці в магазині і до медсестри в лікарні. Як Оксані здавалося, навіть до неї.
І ось через пів року, батько несподівано приїхав до Оксани додому. Зазвичай попереджав про приїзд по телефону, а тут раптово. На наполегливий дзвінок у двері, Оксана злякано відкрила. На порозі стояв розгублений батько, а за спиною у нього тихенько тулилася незнайома жінка.
– Ось знайомся, донечко, це твоя мама – ніяково підштовхнув він до неї жінку. – Донечко! Оксана кинулось від неї – Тату, скажи що ти пожартував – Батько понурився – Ні, люба, це правда мама твоя, Леся. – Жінка все намагалася обняти Оксану.- Ну, дочко, вибач мене.
І тут в незачинені двері увірвалася Стефа.- Так ось ти куди своїх баб тягаєш? До дочки? І як я раніше не догадалась- кричала вона. – Ти хто така? Відстань від мого чоловіка – накинулася вона на Лесю. Та відбивалася як могла. Закінчилося тим, що Оксана вилила на них чайник з водою.
– Ти що робиш? – закричала Стефа. Оксана акуратно поставила чайник на тумбочку. – Це моя матінка блудна, Леся. А ця фурія, моя мачуха Стефа – Жінки важко дихаючи, один на одного глянули. А тут ще й батько підлив масла у вогонь. Боязко дивлячись на Стефу, сказав – Я це, з Лесею не розлучений. Думав якщо не дає про себе знати, значить того – Жінки хором запитали – Чого, того? – Він тихо відповів – Чого, чого? немає її вже…
Оксана нарешті взяла себе в руки. – А ну гості дорогі, вимітайтеся звідси. Відносини з’ясовуйте у іншому місці – повернулася до матері – Ти мене кинула і я не хочу тебе знати. І прощення не треба просити. Тебе для мене немає.
Коли батько з дружинами пішов, Оксана тихо поплакала, а потім витерши сльози пішла готувати вечерю для чоловіка. А коли той прийшов, уже з гумором розповіла про цю історію. – А якщо вона знову прийде – запитав чоловік.
Оксана подумала і впевнено відповіла – Все одно не пробачу і крапка…
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
