Мені 25 років, вчуся в іншому місті, батьки живуть за 200 кілометрів. Тут я познайомився з чудовою дівчиною, з Мартою, разом ми вже рік.
Я два-три рази їжджу додому до батьків, дівчина завжди з розумінням до цього ставилася, але цього разу попросила взяти її з собою. Я намагався натякнути, що нам щеза рано знайомитися з батьками, але вона наполягає, мотивуючи це тим, що я знайомий з її мамою і бабусею.
Але це ж зовсім інше! Вони самі захотіли побачити, з ким зустрічається їхня дочка, щоб бути за неї спокійними. А у нас містечко маленьке, багато знайомих можна зустріти, як я поясню, що привіз дівчину, на якій поки не збираюся одружитися?
Марта образилася, перестала відповідати на дзвінки, і я вирішив порадитися зі своєю мамою, як мені бути.
Вона відповіла, що не горить бажанням бачити чужу людину, вони з батьком хочуть посидіти зі мною, як в старі добрі часи, поговорити, обговорити різні сімейні питання. А Марта нам тільки заважати буде, тим більше, що у нас двокімнатна квартира, тож окремої кімнати їй надати не вийти, а мені не зручно перед батьками йти спати з нею в мою.
Я поїхав до неї додому, щоб побачити й поговорити, двері відкрила її мама, зустріла мене холодно. Коли я запитав, де Марта, вона відповіла, що її немає вдома, але якби і була, то не захотіла б зі мною розмовляти. Я зрозумів, що її мама все знає і підтримує дочку, і коли я вже був в дверях, вона сказала: «Ти що, соромишся мою дочку показати своїй мамі?».
Я намагався все пояснити, але вона не схотіла мене слухати і, закриваючи двері, тільки сказала: «Мені все одно, розбирайтеся самі».
Ну чому вони мене не розуміють, як вирішити все миром, щоб нікого не образити? Як бути хорошим для всіх?
Автор: Артем
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
