fbpx
життєві історії
Поки ти далеко, наша старша, 13-річна, любить сидіти з малим на великому ліжку і гратися з ним. А ще вона ввечері заснула на кухні на підлозі на килимку з цукеркою-льодяником в роті. Я тримаюся, бо знаю заради чого це все – задля Перемоги

Поки ти далеко, наша старша, 13-річна, любить сидіти з малим на великому ліжку і гратися з ним, заспокоювати, дивитися на нього.

Видно, що їй дійсно подобається й цікаво спостерігати за нашим новонародженим хлопчиком…

Середня наша, чотирирічна, весь час хоче погладити його по голівці і торкнутися, щось мені допомогти у догляді за братиком.

А ще вона ввечері заснула на кухні на підлозі на килимку з цукеркою-льодяником в роті, і це так мило…

Я її на руках в ліжечко перенесла, ледве підняла, бо вона стала така важка за ті місяці, що я не могла собі дозволити її піднімати! Але вона все одно ще така маленька і я так люблю цілувати її пухкенькі щічки…

Я полусиджу-полулежу на нашому з тобою ліжку в позі йога, а малий – на мені, щось його сьогодні муляє саме увечері, не хоче лишатися і спати сам. Він у день виспався, вечірній чай з нами на кухні пив…

Знаєш, сама здивувалася своєму спостереженню: я зовсім себе не жалію через те, що, можливо, не висплюся.

Я насолоджуюся кожним моментом, поки він ось такий крихітний, адже ці всі періоди так швидко закінчуються, змінююються, починаються нові…

Наші дітки так швидко ростуть, що мені зараз так хочеться відчути і прожити з ними кожен момент…

Поки ти далеко, мені дуже не просто, але я тримаюся, бо знаю заради чого це все – задля Перемоги і щасливого життя наших дітей у мирній квітучій Україні.

Автор – Олена К.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page