Поки я сиділа в декреті то прасувала Роману сорочки, готувала борщі, ліпила вареники і доглядала дітей. Але халява закінчилася, бо я вийшла на роботу. Чоловік до останнього надіявся, що я передумаю, але цього не сталося. З дітьми мене страхує мама, але Роман не упускає нагоді мені цим “витикнути”. А недавно, не змирившись з моїм рішенням, він витягнув з рукава “козир”. Ну такий дивний чоловік, я вам кажу. Але якби там не було – проблема залишається проблемою!
Мій Роман завжди був трохи ревнивий, а я не була тою людиною, яка воліла б лежати на дивані цілими днями. Але сімейне життя закріпило мене вдома на п’ять років, і коли я хотіла повернутися на роботу, виникла проблема.
Ми планували мати дітей одразу після одруження, але це зайняло трохи більше часу, ніж ми очікували. Проте мені принаймні вдалося розпочати багатообіцяючу кар’єру у компанії, де мені дуже подобалося. Мені було сумно, що я повинна була кинути все. Але, звісно, материнство мене теж вабило, і я знала, що з роботи не втечу. Я сподівалася зберегти важливі контакти.
Я насолоджувалася так званою декретною відпусткою досить довго. У нас із Романом двоє дітей, я була з ними вдома п’ять років і поступово віддала їх у садок. Я навіть не можу передати, наскільки я чекала роботи. Хоча мені було не зовсім зрозуміло, як я хотіла це все поєднати зі збиранням, прибиранням і приготуванням їжі. Роман працює до шостої години, і, на жаль, він не з тих, хто буде мені допомагати.
Мій попередній роботодавець не дав мені шансу, але завдяки своєму досвіду я влаштувалася на роботу до конкурента. Я купила новий одяг, мені здавалося, що мій старий вже вийшов з моди.
Роман уже виглядав нервовим, коли я пішла на співбесіду. Я думала, що він “вболіватиме” за мене, але все було трохи інакше. Він невпевнено подивився на мене в спідниці та туфлях, і тоді я зрозуміла, в чому проблема.
– Я хочу тобі сказати, що я давно тебе не бачив такою, – сказав мені чоловік. Я сприйняла це як комплімент, але потім він запитав мене, чи не було блузки, яка б застібалася під саму шию.
Так, він ревнував!
Я довгий час ходила в звичайному халатику і гулькою на голові, але думаю, що настав і мій час повернути все, як було колись, і в мене точно нема на меті своїм одягом когось “притягувати”.
З іншого боку, я хотіла б почуватися гарною серед молодих колег і не прикриватися, як якась бабуся. Ще одна проблема виникла, коли я затрималася на роботі в перший же тиждень.
Моя мама забрала дітей із дитячого садка та розігріла їм їжу. Я ж не кинула цю ситуацію напризволяще. І все ж Роман виглядав ображеним, коли я прийшла додому приблизно через п’ять хвилин після нього.
– Діти не доглянуті, вони на таке не заслуговують. Тобі треба було сидіти вдома, – оголосив він мені в ліжку і відразу розлютив мене.
– Мені здається, що ти дитина, – повернулася я на інший бік. Я навіть не сказала йому що на тижні в нас святкування річниці компанії і мене туди також запросили. Він, мабуть, був би здивований тим фактом, що за домом і сім’єю в мене вирує життя.
Я так розумію, що Роману сподобалися випрасувані сорочки, сніданок і перекуски, а найбільше впевненість, що я чекаю його вдома з наліпленими варениками і приготовленим борщем.
Я зрозумію, що він досить ревнивий, і хвилюється за дітей. Але сидіти мені дома – не вихід.
Роман постійно дзвонить мені на роботу, і при першій можливості мені нею витикає.
Він таємно сподівається, що мене звільнять, тому що мені доводиться частіше відпрошуватися через дітей.
Нещодавно він запропонував третю дитину. Він, мабуть, волів би, щоб я назавжди застрягла в декреті й повністю залежала від нього.
Як би ви реагували на таку поведінку чоловіка?
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
