Поки Юра поїхав на вокзал по дочку з колишньою дружиною, я накривала на стіл. В середині все тремтіло. З того часу, як я забрала у Орисі чоловіка і батька її дитини, ми ще жодного разу не бачилися. І ось двері відчиняються, і заходить, на мій погляд, королева краси. – Як Юра міг її поміняти на мене?, – крутилося в голові. Але несподівано вона взяла мене за руку, і повела до кухні.
Так сталося, що ми познайомилися з Юрою, коли він ще був у шлюбі. За його словами, у них із дружиною вже давно не було жодних почуттів один до одного, жили разом просто через доньку. Вони мали доньку, якій 4 роки. Я, звичайно, ніколи “другою жінкою” бути не хотіла, по-моєму, це дуже низько і взагалі погано так поводитися.
Тому й сказала Юрі, що якщо він хоче зі мною якихось стосунків і серйозно до мене ставиться, то він має розлучитися. На диво, розлучився Юра дуже швидко і дружина його жодних претензій не виявила. Звичайно, Юра платив аліменти своїй дочці, часом ходив до неї на зустрічі, а самі ми за пів року відгуляли весілля.
У нас також народилася спільна дочка. Шлюб наш виявився дуже успішним, Юра і я дуже схожі у багатьох речах – у нас однакові інтереси, хобі, ми обоє любимо вирощувати рослини та любимо котів. Як розповідав сам Юрко, з колишньою дружиною такого не було. Просто побралися, тому що вона чекала дитину, от і все. Роки минали, росла наша дочка.
Але я чомусь завжди відчувала за собою провину. Думала, що жінка, яку покинув Юра, у величезній образі на мене. Адже виходить, що я зруйнувала їхню родину. Якби я не з’явилася в житті Юри, може б вони й далі жили разом. Словом, мені було соромно.
І ось нашій доньці вже шість років. Юри колишня дружина вирішила привезти нам на пару днів свою дочку, якій десять. Дівчатка хоч і рідні тільки по батькові, все ж таки вони сестри. Я, звичайно, сильно хвилювалася. Ну як я їй дивитися в очі. Про що я буду з нею говорити. Але настав той самий день, коли вона мала приїхати.
Юра якраз поїхав за нею з дочкою на вокзал, а я накрила стіл. І ось у будинок зайшла Орися, колишня дружина чоловіка. На вигляд дуже гарна жінка, породиста така, в стильному одязі, з неймовірною фігурою і просто променистою усмішкою. Я ще на неї подивилася і подумала — як Юра міг її розлюбити, вона ж ідеал краси. Тут виявилося, що Юра забув дещо купити до столу і вирушив у магазин, залишивши нас з Орисею наодинці. Я робила бутерброди на кухні, як вона зайшла і звернулася до мене.
– Маруся, слухай, ти не переживай, не думай нічого поганого. Я на тебе не в образі, адже чудово розумію, що якби Юра любив мене, він би ніколи не зустрів тебе. Та й ми всі дорослі люди, все розуміємо, що часом кохання минає, люди зустрічають інших людей. Це нормально. Та й я тобі вдячна – ти з’явилася у Юри, а я зустріла свого чоловіка. Я зараз така щаслива, як ніколи не була. І так, це все завдяки тобі. З Юрою ми просто колишні і спілкуємося заради Яринки, так що не хвилюйся.
– Яка ж Орися адекватна та мудра жінка. Я навіть не думала. Тож тепер мені стало набагато легше.
Фото ілюстративне
