Мене виховували мама і бабуся, і обидві вони обожнювали хатні квіти, прищепили і мені любов до домашніх рослин, навчили доглядати. Найбільше я полюбила саме фіалки, а вони – мене. Бо навіть бабуся говорила:
– Ти на них лишень подивишся, а вони вже квітнуть і до тебе квіточки повертають!
І справді, багато хто каже, що фіалка 0 примхлива рослина, але у мене вони завжди росли і рясно квітнули, ніякої мороки я з ними не знала. Навіть дівчата у гуртожитку під час навчання у університеті саме на підвіконні біля мого столу буяли різнокольоровими квіточками фіалки у той час, як на інших підвіконнях і у інших дівчаток ці квіточки часто пропадали.
Якось поступово я взагалі перейшла на самі фіалки. Просто у дорослому життя ти завжди такий зайнятий, що ні на що не вистачає часу, тому морочитися з рослинами, яких я не знаю чи які відрізняються примхливістю у догляді, у мене немає ні часу, ні бажання. Фіалки люблять мене, я – їх. Вони ніжні, гарні, квітнуть цілий рік. Що ще треба? Чоловіку моєму Глібу взагалі все одно, що там на підвіконнях росте, фіалки то й фіалки.
Відростки у мене завжди просять подруги, та й мама чоловіка брала не раз, але у неї ця квіточка чомусь не приживається. Але то нічого, у неї інших рослин кімнатних чимало, кожному своє.
І ось ми надумали на початку вересня злітати перед зимою у відпустку в теплі краї. У Єгипет, куди ж ще, там тепло і бюджетно відносно. Взяли з чоловіком по частині відпусток, купили путівку на 10 днів, взяли малого, нашого 4-річного Данилка, і полетіли.
Попросили пожити на час нашої відпустки у квартирі Олену Петрівну, маму чоловіка, бо у нас котик, а до того ж у мене – фіалки, на кожному підвіконні – по 7 красунечок моїх. Олена Петрівна вже на пенсії, тому з задоволенням відгукнулася, приїхала зі свого райцентру на десять днів у нашу оселю.
Відпочинок пройшов чудово, але краще б я не їздила, от чесно. Коли ми повернулися, я ледве не зомліла. На своїх підвіконнях я не побачила жодної своєї квіточки!
Олена Петрівна пояснила, що всі вони чомусь пропали, хоча вона і робила все так, як я казала. І от вона, щоб мене не засмутити і якось виправити те, що сталося, взяла і насадила мені по всій квартирі у різних горщиках якихось рослин на свій смак і розсуд.
Ну нащо мені ці дерева й кущі? Тобто, те гроші, те добробут, а те здоров’я приносить? Саме так мені пояснила призначення кожної рослини мама Гліба.
– Ці ще кращі за твої гарні, але даремні фіалки. Ось герань прекрасно повітря очищує та й цвітуть «калачики» теж чудово, це грошове дерево, це – доларове, завжди достаток у вас буде, каланхое і алое від хвороби завжди у нагоді стануть…
Далі я вже свекруху не слухала, у мене просто бажання не було, як і слів їй щось відповісти.
Словом, посварилися ми. Я попросила Олену Петрівну забрати собі всі рослини, що вона мені понасаджувала, бо я доглядати за ними я і не вмію, не хочу. Я вже знову почала насаджувати фіалок – у подруг тепер листочки беру, виписала ще насіння поштою.
Чоловік трохи побурчав на мене та й заспокоївся. А от Олена Петрівна досі на мене ображається і злиться, коли приходить в гості побачитися з онуком і сином, балакає зі мною нехотя, крізь зуби.
Та мені байдуже, нехай собі. Це ж треба було – таке втнути. Чесно, я навіть не уявляю, це ж що можна було робити тим квіточкам, що трохи більше, ніж за тиждень, у неї пропали всі до єдиної фіалки? Ну ось геть не уявляю.
Автор – Надія Д.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
