fbpx
життєві історії
– Помилок я, звичайно з донькою наробила багато! – ділиться сорокарічна Ніна. – Розумію все це заднім розумом. Зараз багато чого змінила, звичайно, якби могла. А тоді я молода була! У двадцять п’ять стала мамою і не тому, що дитину хотіла, а тому, що заміж вийшла. Вихованням, відверто кажучи, майже не займалася, ніколи було. Робота, кар’єра, кредит… Заробляти треба було, нам адже ніхто особливо не допомагав. Ну ось, тепер пожинаю плоди!

– …Помилок я, звичайно з донькою наробила багато! – ділиться сорокарічна Ніна. – Розумію все це заднім розумом. Зараз багато чого змінила, звичайно, якби могла. А тоді я молода була! У двадцять п’ять стала мамою і не тому, що дитину хотіла, а тому, що заміж вийшла. Вихованням, відверто кажучи, майже не займалася, ніколи було. Робота, кар’єра, кредит… Заробляти треба було, нам адже ніхто особливо не допомагав. Ну ось, тепер пожинаю плоди!

…Доньці Ніни, Маргариті, зараз п’ятнадцять і вона, як то кажуть, важкий підліток. Перехідний вік накрив її з головою. Та й не тільки її, але і всю родину. Рита не хоче вчитися, школу прогулює, грубіянить і грубить, і впоратися з нею неможливо.

– Не знаю що робити! – безпорадно зітхає Ніна. – Все вже перепробувано. І до психологів ходили, і самі намагалися впливати, і карали, і хвалили – толку немає. Я такою не була в дитинстві, хоча мене теж ніхто за руку не водив, росла з ключем на шиї, мати працювала з ранку до вечора! Виросла нормальна, а тут! Не знаю, звідки це взялося і чому моя дочка ось така…

За великим рахунком, дитини свою Ніна дійсно не знає. Чим дівчинка живе, з ким дружить, що у неї на душі – все покрито таємницею. Ніна вийшла на роботу, коли дочці було сім місяців, найнявши няню.

Маргарита росла, пішла в сад, потім в школу, няні час від часу мінялися. І до п’ятого класу все було дуже навіть непогано. Батьки працювали, дочка вчилася, не сильно хапаючи зірки з неба, але вважалася в твердих середнячків.

А потім почалися проблеми, які зараз, до дев’ятого класу, досягли свого апогею.

– А батько у дівчинки є? Нехай, може він займеться дочкою?

Батько є, причому не десь на стороні. Живе в сім’ї, з Ніною і донькою. І теж не знає, що робити з Маргаритою. Людина він м’який, безконфліктний і в цій ситуації просто втрачається.

– Ну не бити ж її! – зітхає батько Рити.

Бесіди вже вели багато разів і по-хорошому, і по-поганому, нічого не змінюється. Все марно.

– Мабуть, треба просто вже відпустити ситуацію! – розводить руками Ніна. – Що буде те й буде. Вирівняється сама – добре, а ні – значить, ні. Протримаємося як-небудь до її вісімнадцяти, недовго залишилося. А там хай іде, куди хоче і живе, як знає… Пізно вже виховувати, це треба було робити раніше, ех. Але знову ж таки, коли раніше? Потрібно було не працювати, чи що? А жити тоді як?

За ці п’ятнадцять років Ніна з чоловіком зробили дійсно дуже багато: побудували кар’єру, послідовно виплатили два кредита, ставши в результаті власниками великої трьокімнатної квартири в хорошому районі, добудовують заміський будинок…

– Якщо все буде добре, років через два я зможу – чисто теоретично, звичайно! – звільнитися і більше не працювати! – розповідає Ніна. – І чоловік теж. У нас буде невеликий, але стабільний пасивний дохід. І ось я тут щось подумала, а може, нам ще малюка народити, а? Ну а що, здоров’я у мене поки в нормі, сил повно, досягнутий певний рівень добробуту… Вік? Зараз в такому віці багато народжують! Тим більше з грошима це взагалі не проблема…

І чим далі, тим більше Ніні подобається ця ідея народити дитину і виховати його з урахуванням інтересів усіх колишніх помилок.

На цей раз все буде зовсім по-іншому, впевнена Ніна. Вона стане жити не поспішаючи, насолоджуватися материнством. Буде з самого народження читати малюкові книжки, включати класичну музику, водити в театри і музеї, розвивати і багато-багато розмовляти.

Малюк обов’язково буде займатися спортом і ще чимось – малюванням, музикою, мовами, математикою. З дочкою вони все це якось упустили.

З другою дитиною вони зможуть багато подорожувати, покажуть йому міста і країни, океан і гори, з самого раннього віку поставлять на ковзани і лижі, запишуть в добру мовну гімназію або фізмат-ліцей. Зараз вони це можуть собі дозволити, не те, що в свої двадцять п’ять…

– А чоловік-то знає про твої плани? Що каже?

Чоловік трохи здивований, але в принципі не проти стати татом.

Тільки сімдесятилітня мама Ніни, з якою та мала необережність розповісти про свої думки, крутить пальцями біля скроні. Причому двома руками.

– Ти з глузду з’їхала! – вимовляє Ніні мати. – Тобі не тільки дітей народжувати, я б тобі кішку не довірила завести! Ти з однією дитиною не впоралася, хоча тоді була молода і повна сил, а в сорок років буде ще гірше!

Втім, на думку матері Ніна не звертає особливої ​​уваги. Мама – людина важка і своєрідна, їй що не говори, реакція одна – навіщо це треба. Навіщо кудись їхати, щось купувати, навіщо робити ремонт, навіщо народжувати дитину, без усього цього можна прекрасно обійтися.

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page

facebook