День народження чоловіка вирішили відзначити чисто символічно – все-таки середина робочого тижня. Мій Юра працює разом з братом і на роботу вони їздили на одній машині.
Юра зі Стасом здали зміну, забрали мене після роботи і ми поїхали до нас. Дружина Стаса – Настя, з дітьми, повинна була дістатися до нашого будинку своїм ходом. Йти недалеко – хвилин 20, не більше. Єдина перешкода – дорога. Але там є світлофор.
Ми в магазин заскочили, торт і смакоти купили. Алкоголь не брали – ніхто з нас не п’є. Поворот на наш будинок після світлофора. Наша смуга стояла- пробка, вс їхали додому. На зустрічній – майже порожньо було.
Подивилася у вікно – Настя шльопає через дорогу. Коляска попереду, старшого за руку тягне. Але не на світлофорі, а за 10 метрів до нього і неподалік від нас.
Стас, побачивши дружину, вийшов з машини і побіг слідом за Настею, на той час вже подолали проїжджу частину. Далі, як в якомусь серіалі: наздогнавши дружину, Стас забирає у неї коляску, відчіплює від дружини старшого сина і дає Насті ляща.
Та в сльози, розгортається і тікає. Знову через дорогу. Стас йде з дітьми до світлофора. Ми повертаємо і чекаємо його.
– Стас, навіщо ти так? Ще й при дітях? – обурилася я.
– Вона зовсім страх втратила – з дітьми дорогу в недозволеному місці переходити! – Стас додав ще лайки.
– Стас, ти як, за Настею підеш? – запитав Юра у брата.
– Ні, ми з малим вже на торт домовилися! Нічого з нею не буде – поплаче трохи і порозумнішає. Гаразд би одна була. А дітей під колеса авто тягти не дозволю!
Ми з чоловіком доїхали до будинку і знову почекали Стаса і племінника з дев’ятимісячною племінницею.
Чай попили, торт з’їли. Ледве-ледве відмовила Стаса пригостити дочку кремом з торта. Поліпшивши момент, пішла дзвонити Насті, дізнатися – як вона.
– Що ти мені дзвониш? Іди, Стасику піддакуй! Ви ж все бачили, навіть не заступилися! – наїхала Настя.
Я розумію Стаса, але не схвалюю. Я бна його місці, за вухо відтягнула.
– А тобі важко було до світлофора дійти? Настя, головою може почнеш думати? На себе плювати – дітей пожалій, – відповіла я.
– Я завжди так роблю! І водії завжди зупиняються!
– Настя, раз на раз не доводиться. Ти бачила, що на вулиці на дорогах твориться? Ти в курсі, що на дорозі з крижаною кіркою гальмівний шлях машини збільшується в п’ять разів?
– Знаєш що? Та йди ти! Спочатку своїх роди, потім мудруй! – Настя кинула трубку.
Додому Стас і діти не потрапили – Настя закрилася зсередини на клямку і не відкривала. Вони повернулися до нас. Стас сходив в магазин і купив їжу для дочки на ніч – суміш якусь. Дітей поклали на диван у вітальню, Стаса – на підлогу.
Вранці, після дня народження, всім на роботу треба було. Встали раніше, щоб встигнути дітей відвезти. Настя так і не брала трубку і не відкривала двері. Вона була вдома – кричала, щоб ми забиралися.
Стас подзвонив матері і відправився до неї з дочкою. Ми з чоловіком забрали племінника і повезли його в садок. Ранок був метушливим – ворогу не побажаєш. Днем я пару раз телефонувала чоловікові. У розмовах ми перемили кістки Стасу і Насті і сподівалися, що вони помиряться.
Увечері чоловік заїхав за мною один – Стас поїхав до матері. Ми забрали племінника з садка і рушили в бік будинку. Ми не доїхали – свекруха зателефонувала, майже в істериці.
Якщо коротко: Настя наставила собі синців і написала на чоловіка заяву. А потім з’явилася за дочкою. У супроводі двойорідного брата-поліцейського. Чоловік закинув нас додому і помчав до мами. Я переживала- у свекрухи серце слабке, їй взагалі не можна нервувати.
Пізно ввечері повернувся чоловік, з братом, Настею і донькою. За грошима. Настя обмін запропонувала: їй – гроші, а вона забирає заяву і не перешкоджає спілкуванню з дітьми.
Стас зайняв у нас пару тисяч і віддав дружині. Та забрала дітей і пішла. Брат чоловіка прожив у нас 4 дні. А на п’ятий день чоловік приїхав з роботи один, розповів:
– Помирилися вони. Треба речі Стаса зібрати, я йому завтра передам. Гроші він із зарплати поверне. Настя його пробачила за однієї умови – більше він з нами не спілкується і на роботу їздить на своїй машині. Дивна якась.
Стас слово дотримав – гроші повернув. А ось в сім’ї розбрат. До свекрухи в гості нам їздити не можна, якщо туди збирається Настя з дітьми. Ніби ми з Юрою ясновидці і знаємо, коли вона туди поїде. Навіть на роботі Стасу не можна з Юрою розмовляти. Настя заборонила. Ледь що – розлученням погрожує. Я взагалі – ворог номер один.
Тут через родичів чоловіка плітка дійшла, що це ми з Юрою Стаса підмовили, щоб він Настю вдарив. Більшого абсурду я в житті не чула.
Я заміжня півтора року. Завжди все нормально було в стосунках з нею. А тут – такий зручний випадок: власну дурість і проблеми з чоловіком звалити на чужі плечі. Я знала, що невістки – дивна, але не до такої ж міри?
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
