Попередні мої стосунки, навіть згадувати не хочеться.
Зустрічалася з хлопцем, молода, зелена, сварилися, не втекла від нього вчасно, завагітніла, вирішили одружитися. Це було помилкою, тому що шлюб довго не протримався. Я залишилася з донечкою одна.
Важко, але звикла, справляюся. Про чоловіків зареклася не думати більше взагалі. Та долю не обманути. Нещодавно чисто випадково познайомилися з одним чоловіком. Почали спілкуватися, у нас спільні інтереси, дуже важко знайти людей з такими ж інтересами.
Коли він питав про мене, я відразу сказала, що розлучена і у мене маленька донька. Антон на 5 років старший за мене, нежонатий і немає дітей. Мужній, цілеспрямований, і у мене вперше таке, що можна 3 години з гаком проговорити з чоловіком і дійсно цікаво. Він приділяє увагу, але ненав’язливо, не пристає і ні на що не натякає. Сказав, що я йому подобаюся.
Проблема в тому, що він мені теж дуже подобається в глибині душі. Але я не можу мати ніяких відносин, у мене маленька дитина, про таких кажуть “розлучена з причепом”.
Я боюся щось починати, тому що відчуваю, що закохаюся, і потім дуже важко буде пережити розчарування. Нікому не потрібні чужі діти, я не хочу нікому нічого нав’язувати. Я і так ледве змогла перетравити розлучення і самотність.
Мені дуже шкода, що я зустріла Антона надто пізно. Якби до заміжжя, я б не замислювалася навіть. Що робити не знаю. Переривати спілкування не хочу, мені з ним дуже цікаво і добре, але і розвитку подій боюся.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – sport.onet
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
