“Пощастило” мені – так “пощастило”, скажу я вам. А справа в тому, що мої мама й свекруха мають день народження в один день – ну така це халепа! Живемо ми у Трускавці, а чоловік мій зараз поїхав на два місяці попрацювати в Київ на будівельний об’єкт.
А якраз на середину його роботи припав день народження наших мам. Та ми вирішили огляду на фінансовий момент, що приїжджати він не буде – не близткий світ, при чому – за свій рахунок.
Так от, учора раптово зателефонувала моя свекруха з Франківська і запросила нас з донькою до них у гості на свій ювілей – 55 років. Мовляв, дорогу вони зі свекром оплатять, лиш би ми приїхали.
Я сказала, що у мами ж теж день народження! А Рома мені по телефону строго сказав їхати на ювілей до свекрухи.
Моя мама живе в Трускавці і весь час допомагає мені з дитиною і побутом, плюс у неї нікого більше нема – тато на небесах, а моя старша сестра у іншій країні давно живе.
Ну як я можу так вчинити з мамою? Більше родичів у нас ніяких немає, та й друзів у мами немає особливо, їй вже 63 роки буде оце післязавтра. Тобто у неї тільки ми з моєю донькою.
Душа метається між поїздкою до свекрів і мамою. Як уявлю, що вона буде у свій день народження сидіти вдома сама, сльози навертаються. Буду себе все життя винити, якщо так вчиню. Тим більше ми з нею вже запланували що будемо готувати на стіл, де прогуляємося.
Але з іншого боку, чоловік – це моя сім’я, і якщо є така можливість- поїхати безкоштовно і побути з його ріднею, і він про це просить – наче не гарно відмовлятися, буде сімейний конфлікт, як не крути.
Я хочу залишитися з мамою, а свекрусі хороший подарунок відправити. Та Рома й чути про це не хоче! Що робити, як вчинити, щоб всім було добре і в родині – лад і мир? Порадьте, будь ласка щось слушне, допоможіть розібратися! Всім зарані дякую!
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
