fbpx
життєві історії
Потай від дітей Софія Іванівна купила пів року тому квартиру в Італії на тяжко зароблені гроші, але навіть не здогадувалася, у що їй це виллється, коли дізнаються діти. А вони дізналися. Так було дуже довго: сенс життя – це догляд за старенькими синьйорами у Римі. Якось, восени 2021 року, Софії дуже захотілося приїхати і побачитися з сім’єю

Потай від дітей Софія Іванівна купила пів року тому квартиру в Італії на тяжко зароблені гроші, але навіть не здогадувалася, у що їй це виллється, коли дізнаються діти…

Красива квартира в Італії може стати справжнім райським куточком на старості років. Так міркувала Софія після 15 років роботи у Римі. Жінка вже звикла до того, що її сенс життя – це догляд за старенькими синьйорами.

Від природи Софія була дуже доброю жінкою, і це допомогло їй за роки праці на чужині заробити на своє житло.

В Італію Софія поїхала ще замолоду. Звісно ж, за пошуками кращого життя. На батьківщині залишився чоловік та сини-двійнята. За дітьми доглядала свекруха, тоді як чоловік намагався побудувати то один бізнес, то інший.

Софія спочатку вірила, що в її Вані все вийде і вже скоро вона повернеться. Але успіху не було.

Спочатку жінка дуже сумувала за дітьми і ночами часто плакала. Те, як з нею вчинило життя, Соні здавалося чимось гірким і несправедливим. Доля розлучила її з чоловіком та дітьми, а потім закинула до чужої країни.

Але відмовитися від такого прибуткового місця не можна було, і Софія з важким серцем поїхала.

Перше місце роботи їй дісталося по знайомству. Вона доглядала за літньою Альбертіною. Жінка ще не була надто старою, але страждала від хвороби. Соня швидко почала вчити італійську, і швидко стала улюбленою компаньйонкою Альбертіни. Бабуся часто відпускала свою доглядальницю до дітей і навіть передавала їм деякі подарунки.

Вдома в селі у Софії нічого не змінювалося. Чоловік завжди – вкрай роздратований і задумливий. Гроші, які надсилала дружина, витрачалися на дітей. Сам же Іван поступово став ще біднішим.

І Софія тоді вирішила для себе, що працюватиме ще старанніше і почне більше відкладати. Альбертіна попросила сина трохи підвищити Соні платню, і жінка затягнула пояс ще тугіше.

Як би не було добре Софії з Альбертіною, згодом бабуся покинула цей світ. Її син запропонував Софії залишитися прибиральницею у будинку, але жінка відмовилася.

Соня вирішила пошукати нову роботу. “Треба спробувати щось нове”, – розмірковувала Софія.

Тільки успіх і тут відвернувся від неї. Зарплату їй пропонували доволі скромну. Щоб викрутитися із проблемної ситуації, вона влаштувалася посудомийкою у велику мережу ресторанів.

Свої заощадження Соня витрачати не хотіла, адже гроші планувала зібрати на навчання дітей. Для сильнішої економії бідна жінка харчувалася недоїдками з ресторану або зовсім не їла. За час роботи там Соня дуже схудла і змарніла.

З чоловіком та дітьми вона спілкувалася все рідше з кожним роком. Вона розуміла, що стала для них живим банкоматом, але відмовлялася приймати це.

Чоловік все одно любить її, а діти не можуть відмовитися від мами, правда? Подібними думками у Софії виходило трохи заспокоювати себе.

А реальність давно була зовсім іншою. Іван уже роками жив із іншою жінкою, а діти звикли до того, що тітка Оксана стала для них замінником матері.

Згодом Софії вдалося знайти роботу краще. Вона накопичила пристойну суму за ці 15 років і вже розмірковувала про те, в яких університетах навчатимуться її хлопчики.

Якось, восени 2021 року, дуже захотілося приїхати і побачитися з сім’єю. Але побачене не так відштовхнуло жінку, як розчарувало і змусило відчувати порожнечу.

Сини виросли абсолютно безініціативними хлопцями. Їх не цікавило нічого, окрім ігор, пляшечки пінного та чергових посиденьок біля під’їзду. Софія злякалася, коли один із двійнят у лоб запитав: «Гроші привезла, ма? Я машину хочу купити. Багато треба».

Коли Софія через кілька тижнів знову повернулася до чужої країни, то зрозуміла, що не хоче повертатися на Батьківщину. Не хоче бачити дітей та чоловіка. Вони навіть не в курсі, скільки проблем зі здоров’ям заробила їхня дружина і мама, поки недоїдала і вічно економила. Ніхто з них навіть не поцікавився, як вона почувається.

Синам, зрозуміла Софія, потрібні від неї лише гроші, а чоловік навіть не приховував невдоволення від раптового повернення законної дружини. Йому ж довелося швидко вивести свою співмешканку з квартири, щоб дотримуватися хоч якоїсь пристойності.

І пів року тому Софія взяла та й та купила собі квартиру в Італії. Довго не думала та не сумнівалася. Просто порадилася зі своїми знайомими італійцями та оформила покупку. Тільки у своїй оселі на березі моря жінка відчула себе щасливою.

Чоловіку написала, що той може розпочинати процедуру розлучення. Софія до нього більше не повернеться.

Сини, як дізналися про квартиру, відразу охрестили маму зрадницею. Тепер жодні машини та університети їм не світять.

Іван розлученню тільки радий був, проте відсутність грошей дружини розізлила його. Гнів став зганяти на співмешканці та синах. Ситуація в цій сім’ї щодня погіршується. Люди ледь уживаються під одним дахом із тими, кого не переносять.

Софія ж почувала себе героїнею казки. Нарешті доля стала до неї прихильною. Вона раділа кожному стільчику, купленому для своєї квартири, кожній декоративній статуетці та картині. Вона гуляла містом і насолоджувалася свободою. Самодостатня, вільна, гарна. Обличчя Софії випромінювало посмішку і спокій.

Невже ця квартира в Італії стала для неї таокю чарівною? Софія так і думала. Але насправді допомогло звільнення від багаторічного ярма. І нехай сім’я вважає її недолугою дружиною та матір’ю, яка покинула їх і рідну країну у такий час, та Софія тільки зараз відчула себе по-справжньому живою.

Вона продовжує працювати та допомагати всім, кому тільки можна. Зараз багато працює з переселенцями з України, волонтерить і допомагає землякам. Її душа не зіпсована грошима. Софія справді заслужила стати щасливою.

А ваша думка про цю історію яка? Ви б так змогли?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.