fbpx

Потроху ми зводили наш будиночок, і до двох років в’їхали у нього жити. А потім, звісно, що нам хотілось пожити для себе, як то кажуть. Тому з дітками не спішились, які наші роки. – Ще все встигнемо, – думали ми, адже ще молоді і часу для цього маємо в запасі ще достатньо. Та роки минали

Я і мій Олег з одного села. Разом ходили в одну школу, щоправда, Олег старший за мене на чотири роки. Майже всі дитячі і юні роки ми зовсім не цікавились один одним.

Вже більш романтичні стосунки в нас зав’язались, коли я вже була студенткою другого курсу.

Олег тоді вже працював на роботі. Тому часто мене балував приємними подаруночками і смаколиками. Вже через рік ми побрались.

Дітей відразу ми не планували, адже обидвоє мріяли про гарний і затишний особняк. Я влаштувалась в місцеву школу вчителем музики, а мій Олег працював на будові.

Потроху ми зводили наш будиночок. І до двох років в’їхали у нього жити. А потім, звісно, що нам хотілось пожити для себе, як то кажуть. Тому з дітками не спішились, які наші роки.

– Ще все встигнемо, – думали ми, адже ще молоді і часу для цього маємо в запасі ще достатньо. Та роки минали, і наше кохання все міцнішало.

Мій Олег ніколи не переставав мене дивувати. Ці його приємні несподіванки, романтичні вечори. А потім ми почали розуміти, що вже готові стати батьками. Дарувати любов нашій маленькій дитинці. Та в нас нічого не виходило.

Олег просив мене не впадати у відчай, адже зараз така сильна медицина, він зробить все для того, аби я була щаслива. Спочатку одна невдала процедура, через рік ми повторили і знову все намарно.

А потім якось неочікувано для мене Олег приніс маленьке щеня, яке назвав Бертою. Я навіть насварилась на нього, що зі мною в оселі собака жити не буде. Олег змайстрував хатинку для неї на дворі. І так доглядав за нею щодня.

Та одного разу мій коханий не повернувся вчасно додому, а потім той дзвінок… ваш чоловік у лікарні в дуже важкому стані.

Олегу потрібне дороге оперативне втручання, але і воно не гарантує повного одужання.

Моє серце повне відчаю. Лише тепер я зрозуміла, яка без нього я самотня. А потім ще ці слова лікаря: як, ви не помічали, що ваш чоловік так сильно змінився?

Просто мій чоловік завжди піклувався про мої інтереси і геть занехав своє здоров’я…

Тепер Берта живе зі мною у будинку, ми вдвох переживаємо і сумуємо за Олегом.

А ви завжди уважні до своєї половинки? Чи ваші вподобання і інтереси ставите вище за це?

Від себе хочу зауважити, якби тільки можна було б повернути час на зад, я б геть по іншому прожила своє життя.

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube

You cannot copy content of this page