Після розлучення поїхала я на заробітки в Італію відволіктися, повернулася додому вперше за 10 років і очманіла.
Скоро рік, як я приїхала на свою батьківщину в Умань, де не була 10 років. Їздила я на заробітки до Італії. Скажу чесно, там я багато побачила. Доглядала людей похилого віку, шукала квартиру кілька разів.
Мене зраджували співвітчизники та допомагали місцеві, зовсім невідомі мені люди. Мене грабували на вулиці.
Життя за кордоном, безумовно, прекрасне. Це чисте повітря, гарне море, гаряче сонце та дуже якісна їжа. Чесно зізнатися, коли я приїхала додому, звернула увагу на якість продуктів в першу чергу. Дуже дорого знайти щось смачне та не з хімії. Потрібно йти до спеціальних магазинів, платити купу грошей і все одно не факт, що не обдурять. В Італії хліб коштує копійки, але такого тіста я ще не бачила.
Але якщо ти приїжджаєш не на відпочинок, а на роботу і економиш кожну копійку – тобі буде дуже складно у будь-якій країні. Крім того, тобі знадобляться друзі та підтримка. А в моєму випадку не було ні того, ні іншого. Тільки згодом я познайомилася з добрими людьми і стало набагато простіше.
Щомісяця я відправляла своєму дорослому синові більшу частину грошей зі своєї зарплати. Дмитру на той момент було 23 роки, але він, на мою думку, був досить зрілим на свій вік. Я слала ці гроші з урахуванням того, що він займеться ремонтом, найме добрих майстрів, купить якісні матеріали, і я приїду зовсім в інше житло.
Так, у принципі, воно й було. За час моєї відлучки дмитро справді подорослішав, знайшов дружину і став батьком. Щоразу, дивлячись на його фотографію, я розчулювалася. Молодець, не пішов у свого батька. Став чоловіком і тепер виховує дітей. Це, я вам скажу, велика радість для будь-якої матері.
Я теж зайнялася особистим життям. Але на відстані. Зі мною почав листування колишній однокласник і, за сумісництвом, моя дитяча закоханість. Він став удівцем і запустив себе. Почав сумувати і зовсім зійшов із рейок. Ми розмовляли спочатку про всякі дрібниці. Я радила Сашкові зайнятися собою, знайти хобі. Але у його віці складно перебудуватись.
Згодом він почав ділитися зі мною своїми успіхами, і в мене знову спалахнули почуття цього чоловіка. Він єдиний, хто чекав на мене в аеропорту. Син із невісткою були дуже зайняті. І дарма..
Цього злощасного дня я приїхала не сама прямо до своєї квартири. Вона, звісно, повністю змінилася. Стильний ремонт, техніка. Син обзавівся авто. Посипалися вибачення, мовляв, мамо, вибач. Не зміг тебе зустріти, замотався. Я спершу хотіла запитати, чому начальник його не відпустив, але лише почула здавлене хихикання невістки.
Виявилося, на мої гроші син не лише купив собі машину, зробив ремонт, зіграв непогане весілля. На них він і жив, нічого не відкладаючи. А робота його не цікавила. Він, знаєте, музику дуже любить. Ось і присвячував цій справі більшість часу.
Я зібрала деякі речі і поїхала до Олександра. Лише онукам передала гостинці. Виявилося, що син розраховував отримати грошей після приїзду, розміняти мою квартиру на щось цікавіше. Ага, зараз.
Тепер я живу у колишнього однокласника. Він теж зі своїми тарганами, але загалом чудовий чоловік і людина. Старається, готує.
Нещодавно дзвонив син, з яким я розмовляла за весь цей час чотири рази. Просив, щоб я допомогла з онуками, бо його нова робота почала забирати багато часу і дружина не справляється. Я відмовила.
Внуків шкода, але вони мене й не згадають, коли виростуть. У них є свої мама та тато. А в мене є мій чоловік, тиждень тому ми з сашком розписалися.
Я така рада, що в останні роки перестала висилати так багато грошей додому. Залишила собі невеликі накопичення на старість. Як знала. Тепер моя черга відпочивати. Більше догляду та прибирання я займатися не збираюся. Рідні мене осуджують, що я залишила сина без фінансової підтримки, але скільки можна, люди?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото – Ibilingua.com.
