Повернулася пів року тому моя свекруха Валентина Орестівна зі своїх багаторічних італійських заробітків. Машину нам, дякувати, купила, бо ніяк самі назбирати не могли, а без машини зараз дуже погано, самі розумієте.
Та й взагалі, свекруха у мене дуже хороша, добра, привітна, завжди допоможе з малюком. Але є у неї один пунктик, через який я ладна її взагалі до нас додому не пускати, або ж самій опуститися до її рівня? Зараз все поясню.
Ну чесне слово, дуже вже я втомилася “стукатися” до совісті й свідомості цієї людини, хоча, як я вже сказала, маму свого чоловіка я поважаю і дуже їй вдячна багато за що.
Але чи це в неї після Італії так звичка з’явилася, чи я не знаю, але приходить до нас додому Валентина Орестівна доволі часто, і я б завжди була їй рада, аби не одне але: свекруха ніколи не роззувається! Іде до кімнат у вуличному взутті! Я сама не вмію їй робити зауваження, її як тільки чемно не проси – завжди конфлікт виходить.
Вчора наш старший син помив підлогу з ранку, в обід зайшла до нас бабуся у взутті в кімнату. Син їй говорить:
– Бабусю, я підлогу помив, ми у вуличному взутті не ходимо по квартирі.
Свекруха за словом у кишеню не лізе, каже:
– Щось не видно, що підлогу ти мив, і нічого, не розвалишся і помиєш ще раз, я он багато років так гарувала, вам і не снилося! І взуття у мене чисте.
Під сина вигуки Валентина Орестівна сказала:
– Роззуватися не буду, і крапка, – і далі по квартирі спокійнісінько пішла собі.
Я цього разу взагалі їй нічого не сказала. Мене трясло від несправедливості і її такої поведінки. Стримала себе, щоб не перегнути палицю.
Що тут робити? Чи реально бігати зі шваброю після кожного її візиту і терпіти оце ставлення та зневагу до нас? У мене дитинка менша повзає по всій квартирі, де їй заманеться, а мама чоловіка про це не думає і бруд наносить. Ну куди це годиться? Купила нам машину, але це ж у першу чергу для її ж онуків, а не для нас.
І головне, що ми просимо роззуватися постійно. Самі ходимо босоніж усі. У взутті не забігаємо в кімнати навіть у крайніх випадках, плюс у нас маленька дитина і домашня кішка.
Словом, я вже готова сама вдягти кросівки і опуститися до її рівня, пройтися по землі, по вулиці і притопати ось так до Валентини Орестівни в гості в її нову однушку-студію в новобудові, не роззуючись. От що вона скаже тоді? Але поки що мені так вчинити просто виховання і почуття такту не дозволяють, совість якщо хочете. Але як привчити свекруху бути нормальною людиною, га?
Автор – Олена К.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com