Повернувшись до міста, Оленка відразу ж зателефонувала Олегу. Незважаючи на те, що колись перша розірвала з ним стосунки, продовжувала любити його. Знала – завдала непреємностей. Але тепер готова була почати все знову, відродити з попелу згоріле дотла.
– Привіт, Олежик! Я повернулася.
– Привіт! Де пропадала? – веселим голосом відповів Олег.
– Та так. То там побувала, то сям. По телефону всього і не розкажеш. Як сам?
– Нормально. Через місяць одружуюся.
– Правда? Вітаю!
– Дякуємо.
– Вона гарна?
– Дуже.
– Може повечеряємо ввечері? Покажеш свою наречену.
– Добре.
Вони поспілкувалися ще деякий час, багато сміялися, згадували минуле, а після розпрощалися.
– Хто дзвонив? – запитала Катя, дивлячись як її хлопець заграє з кимось по телефону.
– Оленка, подруга. Кличе нас в кафе ввечері.
– Твоя колишня?
– Так, але тепер ми просто друзі.
– Якщо так, то підемо.
Вечір. Приїхали на таксі. Оленка вже сиділа за столиком з келихом вина. Побачивши закоханих, посміхнулася і помахала рукою. Пара сіла за стіл, навпаки. Зробили замовлення. Поки вечеряли, Катя уважно вивчала Олену, а та крадькома поглядала на суперницю. Тільки Олег нічого не помічав. Жартували, сміялися, а потім дівчата разом вийшли в дамську кімнату, залишивши кавалера наодинці з собою.
– Пощастило тобі з хлопцем, – сказала Олена, дивлячись в дзеркало на Катю.
– Так. А чому ви розійшлися?
– Дурною була, але до цього часу люблю його.
Одкровення Каті не сподобалося. Вона відчула загрозу.
– Пізно. У нас через місяць весілля.
– Знаю, але все одно люблю.
Повернулися за стіл вони кожна в свій настрій. Олена загадково посміхалася, а Катя чимось була засмучена.
– Що трапилося? – поцікавився Олег, подивившись на улюблену, не звертаючи уваги на Ленку.
– Вона до цього часулюбить тебе, – відповіла Катя, розглядаючи нареченого, зрідка поглядаючи на суперницю, немов хотіла дізнатися чи залишилося ще щось між ними.
– Хм. Це нічого не змінює, адже я люблю тебе.
– А як же я? – запитала Олена, відчувши, що повинна втрутитися.
– З тобою ми просто друзі.
– Невже? А як же наше минуле?
– Минуле – це те, чого не повернути.
– Так, ми розлучаємося?
– Ми давно розлучилися. І тепер я з Катею. Я кохаю її.
– І ти заподієш мені таке?
– Ні. Це все заподіяла колись мені ти. Думаю, нам не варто часто бачитися.
Закінчивши діалог, Олег з Катею пішли, а коли повернулися додому дівчина запитала:
– Ти все ще любиш її?
– Ні, – байдуже відповів він.
– Одружишся на мені через помсту?
– Теж ні, – відповів Олег і обійняв кохану.
Через місяць закохані одружилися, а Оленка знову поїхала в невідомому напрямку. Деякий час писала і дзвонила Олегу, сподіваючись, що все зміниться, а після перестала. Може бути знайшла кого, а можливо стала розумнішою. Про це мені невідомо.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
