У Надії підростало дві доньки. З роботою не ладналося, чоловік намагався з останніх сил зводити кінці з кінцями – нічого не виходило. І Надія прийняла рішення, про яке через п’ять років пошкодувала. Вона вирішила їхати на заробітки, запросила однокласниця в Італію.
Однокласниця Соня у сонячній країні жила вже багато років. Вона навіть знайшла місце для своєї подруги шкільних років.
душа у Наді була не на місці. А раптом господарі ображатимуть свою прислугу? Що тоді? Але побоювання наді не справдилися. Вона потрапила до інтелігентної та доброї італійської родини, яка всіляко допомагала і підтримувала свою помічницю. Платили вони дуже пристойно та вчасно. Єдиною умовою було – завжди бути на місці і не розголошувати те, що відбувається у домі.
Надія кріпилася і старанно виконувала свої обов’язки. За цілий день вона так втомлювалася, що падала у своїй кімнатці на диван і засинала. Найскладніше було тоді, коли у господині народилася третя дитина. Але Надя своєю добротою так зачарувала всіх малюків, що вони ходили за нею по п’яткам.
Так вона з хатньої робітниці періодично перетворювалася на няню.
Її праця щедро оплачувалася. Усі гроші Надя пересилала додому. Вона допомогла дочкам закінчити школу і вступити до університету, купила старшій Олександрі квартиру на весілля та капітально відремонтувала їхній з чоловіком будинок.
Потім вона допомогла чоловіку придбати машину та трактор. І все продовжувала батрачити… Час минав, а список «необхідностей» там. удома, лише збільшувався.
Але якось до Надії зателефонувала молодша дочка і сказала, що виходить заміж. Жінка зрозуміла, що настав час відвідати рідну країну і випросила у господині відпустку на кілька місяців. Вирішила нікому нічого не повідомляти, а зробити сюрприз.
Дорога здалася просто нескінченність. Їхала найдешевшим автобусом, щоб заощадити. Нарешті, остання пересадка – і за вікном таксі рідні пейзажі. Надя підійшла до свого будинку. Який він став гарний! Дах перекритий, палісадник засаджений квітами.
– От дівчата молодці! – Подумала Надя і відчинила хвіртку. На порозі раптом з’явилася гарна жінка, значно молодша за Надію. Вона стояла в одному оксамитомому халатику і зацікавлено дивилася на приїжджу.
– А ви до кого? – наївно запитала вона.
– Я тут живу! – одними губами відповіла Надя.
– Але ж це будинок мого чоловіка! – здивовано відповіла незнайомка. У дверях з’явився чоловік Надії.
– Надь, я тобі зараз все поясню, – почав він. Але Надія його не чула. Перед очима все попливло…
Опритомніла вона від того, що незнайомка сунула їй під ніс нашатир. Чоловік просто втік, терміново виїхавши своєю машиною до доньки в місто.
– Ти пробач мене. Не знала я, що ти взагалі існуєш… Я зараз свої речі зберу та поїду. Подумаю, як з тим цапом поводитись… – зітхнула незнайомка.
– Я не можу залишатись у цьому будинку. Мене зрадили всі… Не тільки чоловік, а й дочки…
Надія йшла вся в сльозах вулицею, обвішана баулами з подарунками. Вона поспішала до будинку своєї старої матері. Італійська казка закінчилась…
Почалися суворі будні. Як виявилося, вже півтора роки у її чоловіка була нова «дружина», а Надю всі просто викреслили зі свого життя. Від неї чекали лише щомісячні перекази. Що ж, більше вони їх не отримають, а Наді доведеться почати все спочатку…
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
