Ще в юності познайомилася з Романом, через деякий час ми почали зустрічатися. Ми любили один одного, але з часом в силу свого юного віку розлучилися через дрібні сварки.
Для мене цей розрив був дуже болючим. Я вирішила поїхати жити в інше місто, аби не бачити Романа. На новому місці один молодий чоловік став доглядати за мною, а мені це було не треба. Через рік я приїхала в гості до мами, і знайомий сказав, що мій Роман одружився. У цей момент земля пішла з-під ніг.
Повернувшись назад, я на зло йому, без любові і навіть прихильності вийшла заміж. Згодом з’явилася дочка. Антона я ніколи не любила і жила заради Наталочки. Точніше сказати існувала. В останні три роки наші відносини з чоловіком остаточно стали псуватися, він став мене принижувати і ображати. Останньою краплею стало те, що він принизим мене на очах у дочки. Після цього я зібрала речі і з дитиною пішла від нього .
Жила з Наталею на квартирі, потім щоб змінити обстановку на вихідні вирішила з’їздити до мами. І чисто випадково в місті зустріла свого колишнього хлопця Романа. Ми з ним не бачилися більше 10 років. В той момент дочка була з моєю мамою. Ми з ним проговорили всю ніч. Він мені сказав, що ніколи не був одружений, що до сих пір любить мене.
Ми почали спілкуватися. То він приїжджав до мене в гості, то я до нього. З донькою вони чудово ладнають. Я зараз тільки зрозуміла, що я жива, що я живу, і що всі 10 років шлюбу я просто існувала. Я хочу розлучитися з Антоном, а він не дає розлучення і каже, що забере доньку.
Мама каже, що нове – це добре забуте старе. А я не знаю, що мені робити?
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – wysokieobcasy
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
