Поїхала моя старша сестра Алла 9 років тому в Київ, вступати до вишу. Вступити – не вступила, а от заміж за багатого киянина вискочила. І стали ми для неї людьми другого сорту. Приїде – лице від усього верне. На стіл накриєш – фу, їжа для жебраків, я таке не їм. Чоловік у неї так не випендрювався, як вона.
Я вийшла заміж, народила дитину. Ми жили з моїми батьками, збирали на своє житло. Кімнату сестри, само собою, зайняли. Вона і не проти була:
– Все одно я в цю діру не повернуся.
Маленький у мене пішов в садок, я вийшла на роботу. І тут в наше розмірене життя повернулася сестра – вона животика собі на боці нагуляла, чоловік її і виставив.
Повернулася ця цяця та давай правила свої встановлювати.
Працювати вона не пішла – не царська це справа. Хоча могла б, термін ще маленький був. А батьки жаліли улюблену доньку, та по-тихому їй гроші, наші з чоловіком накопичення, і віддали. Ні, у нас не було конфліктів. Я з ними не лаялася. Просто одного прекрасного дня я повернулася додому з роботи, а на порозі мої речі зібрані.
Мама, ховаючи очі, пробурмотіла:
– Ти це, зла не тримай. Не місце тобі тут. Щастю ти чужому перешкода. Ось тобі грошей, на перший час. Богом прошу, не лізь ти в їхнє життя!
Моя сестра при надії до мого чоловіка під ковдру скочила під мовчазне схвалення найближчих мені людей – батьків.
Я забрала дитину і пішла. Кілька років ми з сином прожили на орендованій квартирі. Чоловік навіть і не думав допомагати власному сину. Навіщо, адже потрібно утримувати чужу дитину! Бабуся з дідусем викреслили старшого онука зі свого життя. Вони просто забули про наше існування.
А зараз про мене згадали. Сестра познайомилася з іноземцем, зробила документи, він оплатив їй квитки.
Словом, вона втекла, покинувши дитину і мого колишнього чоловіка. І зараз, на думку всіх оточуючих, я повинна знову вийти заміж за колишнього чоловіка, повернутися жити до батьків і виховувати дитину сестри, як свою власного.
Ні, дякую. Я розсміялася їм в обличчя. Єдина людина, якій я щось повинна – мій син. Вони покривали зраду чоловіка з сестрою, вони виставили з дому мене і власного онука, позбавили дитину батька.
А тепер вони чекають, що я, як миленька прибіжу і буду грати з колишнім чоловіком в щасливу сім’ю? Не дочекаються! Я навіть нікому не сказала, що вже пів проку зустрічаюся з колегою Андрієм, ми закохані і маємо спільні плани на майбюутнє. Але моїй “рідні” про це знати не варто.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!