fbpx
життєві історії
Поїхала моя старша сестра Алла 9 років тому в Київ, вступати до вишу. Вступити – не вступила, а от заміж за багатого киянина вискочила. І стали ми для неї людьми другого сорту. Приїде – лице від усього верне. На стіл накриєш – фу, їжа для жебраків, я таке не їм. Ми жили в її кімнаті. Маленький у мене пішов в садок, я вийшла на роботу. І тут в наше розмірене життя повернулася ця цяця – вона животика собі на боці нагуляла, чоловік її і виставив. А батьки жаліли улюблену доньку, та по-тихому їй гроші, наші з чоловіком накопичення, і віддали. А далі – волосся дибки

Поїхала моя старша сестра Алла 9 років тому в Київ, вступати до вишу. Вступити – не вступила, а от заміж за багатого киянина вискочила. І стали ми для неї людьми другого сорту. Приїде – лице від усього верне. На стіл накриєш – фу, їжа для жебраків, я таке не їм. Чоловік у неї так не випендрювався, як вона.

Я вийшла заміж, народила дитину. Ми жили з моїми батьками, збирали на своє житло. Кімнату сестри, само собою, зайняли. Вона і не проти була:

– Все одно я в цю діру не повернуся.

Маленький у мене пішов в садок, я вийшла на роботу. І тут в наше розмірене життя повернулася сестра – вона животика собі на боці нагуляла, чоловік її і виставив.

Повернулася ця цяця та давай правила свої встановлювати.

Працювати вона не пішла – не царська це справа. Хоча могла б, термін ще маленький був. А батьки жаліли улюблену доньку, та по-тихому їй гроші, наші з чоловіком накопичення, і віддали. Ні, у нас не було конфліктів. Я з ними не лаялася. Просто одного прекрасного дня я повернулася додому з роботи, а на порозі мої речі зібрані.

Мама, ховаючи очі, пробурмотіла:

– Ти це, зла не тримай. Не місце тобі тут. Щастю ти чужому перешкода. Ось тобі грошей, на перший час. Богом прошу, не лізь ти в їхнє життя!

Моя сестра при надії до мого чоловіка під ковдру скочила під мовчазне схвалення найближчих мені людей – батьків.

Я забрала дитину і пішла. Кілька років ми з сином прожили на орендованій квартирі. Чоловік навіть і не думав допомагати власному сину. Навіщо, адже потрібно утримувати чужу дитину! Бабуся з дідусем викреслили старшого онука зі свого життя. Вони просто забули про наше існування.

А зараз про мене згадали. Сестра познайомилася з іноземцем, зробила документи, він оплатив їй квитки.

Словом, вона втекла, покинувши дитину і мого колишнього чоловіка. І зараз, на думку всіх оточуючих, я повинна знову вийти заміж за колишнього чоловіка, повернутися жити до батьків і виховувати дитину сестри, як свою власного.

Ні, дякую. Я розсміялася їм в обличчя. Єдина людина, якій я щось повинна – мій син. Вони покривали зраду чоловіка з сестрою, вони виставили з дому мене і власного онука, позбавили дитину батька.

А тепер вони чекають, що я, як миленька прибіжу і буду грати з колишнім чоловіком в щасливу сім’ю? Не дочекаються! Я навіть нікому не сказала, що вже пів проку зустрічаюся з колегою Андрієм, ми закохані і маємо спільні плани на майбюутнє. Але моїй “рідні” про це знати не варто.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page