– Пожити у мене? Після того, як ти втекла зі своїм коханцем, залишивши мені дворічну дочку?

Спеціально підготовлено для ibilingua.com

– Дуже завідую тобі, Олег, – сказала Ніна, – он дочка яка виросла! Золоту медаль отримала, а мій телепень нічого робити не хоче!

–  Іди куди йшла,не хочу ьебе і слухати – непривітно відповів чоловік, – не хочу з тобою ці теми обговорювати.

– Та ти не ображайся, дочка у тебе майже доросла, поїде скоро, один адже залишишся. Я ж як краще хочу. Чому ти злишся?Послухай, не всі жінки такі, як твоя Анька, дитини на мужика залишила мало не з пелюшок.

– Ніна, що ти мені розповідаєш? Про себе я все сам знаю. Що ти хочеш від мене? Іди давай, куди йшла, вам скажи що-небудь, а потім по селу одні плітки ходять. Надоїли вже.

Образившись на нього та й пішла, а Олег продовжив складати дрова.

– Татку, ну навіщо ти так з Ніною? Вона ж не винна – почувши їхню розмову, на ганок вийшла донька.

– Вона хороша жінка. Придивився б краще до неї … господиня в домі буде. І тобі буде легше.

– Ой, донечко, я і сам звик  все робити – виростив же я тебе один, геть і відмінниця і господиня хороша. Ти в мене найкраша!

–  Тату, мені завтра вже їхати треба, заняття починаються, не хочу спізнюватися.

– Добре, ти речі добре збери, дивись нічого не забудь. Гроші на перший час в скриньці на шафі візьми.

– Тату, може мені знайти підробіток? Не хочу постійно на воїй шиї сидіти.

– Навіть і не думай! Навчання має бути на першому місці! Ти маєш здобути найперше освіту. А гроші – це вже моя турбота.

Олег проводжав дочку. Підійшов міський автобус. Коли всі вийшли, він допоміг занести Каті речі.

– Ну давай, доню, їдь з Богом, як влаштуєшся – подзвони. Всі пасажири розійшлися. На зупинці залишилася одна жінка з важкою сумкою.

Чоловік умно глянув ха автобусом, сумно йому без дочки.

– Олег, привіт, – почув чоловік знайомий голос.

Читайте також: – Два місяці посиділа в декреті – і бігом на роботу. Чого сидіти? А навіщо ти мені потрібна, як дружина, якщо не працюєш?

Обернувшись, Олег не міг повірити своїм очам, перед ним стояла його колишня дружина. Та, яка багато років тому залишила його з малнькою дитиною.

– Ганна? Це ти?

– Олег, нам потрібно поговорити …

– Поговорити? Про що? По-моєму, нам вже пізно про щось розмовляти. Та й як ти могла сюди з’явитися? Невже совісті у тебе немає зовсім?

– Так, я знаю, що винна, але у мене такі обставини – цей негідник, Костя, залишив мене без гроша і житла. Я думаю, ти не будеш проти, якщо я деякий час поживу у тебе?

– У мене? Після того, як ти втекла зі своїм коханцем, залишивши мені дворічну дочку, ти вважаєш – це нормально?

– Олег, ну винна я, винна! Але не на вулиці ж мені залишатися. Ну куда ж я маю піти?

– Ну і на скільки це тимчасово?

– Хоча б на два тижні.

Згнітивши серце, Олег погодився.

– Тільки на два тижні! І не думай сказати Каті, що ти її мати! Тільки спробуй!

Олег попрямував до будинку. Анна бігла слідом з важкою сумкою.

– Дякую тобі дуже, я так і знала, що ти не відмовиш, – бурмотіла вона.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Тоді підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбук за посиланням  ibilingua.com