Спеціально підготовлено для ibilingua.com
– Дуже завідую тобі, Олег, – сказала Ніна, – он дочка яка виросла! Золоту медаль отримала, а мій телепень нічого робити не хоче!
– Іди куди йшла,не хочу ьебе і слухати – непривітно відповів чоловік, – не хочу з тобою ці теми обговорювати.
– Та ти не ображайся, дочка у тебе майже доросла, поїде скоро, один адже залишишся. Я ж як краще хочу. Чому ти злишся?Послухай, не всі жінки такі, як твоя Анька, дитини на мужика залишила мало не з пелюшок.
– Ніна, що ти мені розповідаєш? Про себе я все сам знаю. Що ти хочеш від мене? Іди давай, куди йшла, вам скажи що-небудь, а потім по селу одні плітки ходять. Надоїли вже.
Образившись на нього та й пішла, а Олег продовжив складати дрова.
– Татку, ну навіщо ти так з Ніною? Вона ж не винна – почувши їхню розмову, на ганок вийшла донька.
– Вона хороша жінка. Придивився б краще до неї … господиня в домі буде. І тобі буде легше.
– Ой, донечко, я і сам звик все робити – виростив же я тебе один, геть і відмінниця і господиня хороша. Ти в мене найкраша!
– Тату, мені завтра вже їхати треба, заняття починаються, не хочу спізнюватися.
– Добре, ти речі добре збери, дивись нічого не забудь. Гроші на перший час в скриньці на шафі візьми.
– Тату, може мені знайти підробіток? Не хочу постійно на воїй шиї сидіти.
– Навіть і не думай! Навчання має бути на першому місці! Ти маєш здобути найперше освіту. А гроші – це вже моя турбота.
Олег проводжав дочку. Підійшов міський автобус. Коли всі вийшли, він допоміг занести Каті речі.
– Ну давай, доню, їдь з Богом, як влаштуєшся – подзвони. Всі пасажири розійшлися. На зупинці залишилася одна жінка з важкою сумкою.
Чоловік умно глянув ха автобусом, сумно йому без дочки.
– Олег, привіт, – почув чоловік знайомий голос.
Читайте також: – Два місяці посиділа в декреті – і бігом на роботу. Чого сидіти? А навіщо ти мені потрібна, як дружина, якщо не працюєш?
Обернувшись, Олег не міг повірити своїм очам, перед ним стояла його колишня дружина. Та, яка багато років тому залишила його з малнькою дитиною.
– Ганна? Це ти?
– Олег, нам потрібно поговорити …
– Поговорити? Про що? По-моєму, нам вже пізно про щось розмовляти. Та й як ти могла сюди з’явитися? Невже совісті у тебе немає зовсім?
– Так, я знаю, що винна, але у мене такі обставини – цей негідник, Костя, залишив мене без гроша і житла. Я думаю, ти не будеш проти, якщо я деякий час поживу у тебе?
– У мене? Після того, як ти втекла зі своїм коханцем, залишивши мені дворічну дочку, ти вважаєш – це нормально?
– Олег, ну винна я, винна! Але не на вулиці ж мені залишатися. Ну куда ж я маю піти?
– Ну і на скільки це тимчасово?
– Хоча б на два тижні.
Згнітивши серце, Олег погодився.
– Тільки на два тижні! І не думай сказати Каті, що ти її мати! Тільки спробуй!
Олег попрямував до будинку. Анна бігла слідом з важкою сумкою.
– Дякую тобі дуже, я так і знала, що ти не відмовиш, – бурмотіла вона.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Тоді підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбук за посиланням ibilingua.com
