fbpx

Працювала я у великій компанії, але того дня у всіх нас був заслужений відпочинок. З Уляною та Іриною ми приблизно одного віку, тому спільні інтереси зробили нас подругами “не розлий вода”. Ми сиділи на кухні і попивали чай за веселою розмовою, як до мене написав наш співробітник, а я взяла, і прочитала написане в голос. Як же згодом я про це шкодувала

Працювала я у великій компанії, але того дня у всіх нас був заслужений відпочинок. З Уляною та Іриною ми приблизно одного віку, тому спільні інтереси зробили нас подругами “не розлий вода”. Ми сиділи на кухні і попивали чай за веселою розмовою, як до мене написав наш співробітник, а я взяла, і прочитала написане в голос. Як же згодом я про це шкодувала.

***

Я сподобалася хлопцеві, якого мої подруги по роботі вважали невдахою. Ось тільки я не хотіла погоджуватися з думкою дівчат.

Але і сперечатися з ними лячно: засміють, як вони це вміють, а мені не хотілося б псувати свою репутацію в колективі, адже робота мені подобається. Звільнятися найближчим часом я не планую.

В той день я і Уляна були в гостях у Ірини. Ми пили чай, і говорили по душах, коли мені прийшло повідомлення. Я прочитала його вголос жартома.

“Привіт; це Вадим. Може зустрінемося?” Той самий “невдаха” десь роздобув мій номер. Серце приємно забилось. Мені хотілося відповісти “Так!”, Але перед дівчатами я цього зробити не могла.

– Потрібно придумати, як відшити його красиво! – сказала Уляна.

– Але при цьому не образити, – додала Ірина.

Дівчата придумали відповідь: “У мене всі дні розписані по хвилинах на місяць вперед, потім я їду у відпустку. Якщо через цей час ти не захочеш мене бачити, я зрозумію”.

Відповідь прийшла швидко: “Щоб ти знала: слово “Ніколи” пишеться швидше!”.

Всі дні, що залишилися до відпустки я відчувала себе ніяково, коли бачила Вадима. Я шкодувала, що відмовилася. Дівчата вважають його невдахою, але, можливо, вони помиляються?

Так, він не красень, але цілком симпатичний хлопець. А ще він дуже розумний і працює не покладаючи рук, а тут це чомусь не вітається.Серед фаворитів у колективу ті, хто любить часто робити перерви на чаювання, плітки і тому подібне…

Незадовго до моєї відпустки Вадима підвищили. Він став нашим начальником. Коли я повернулася з поїздки, дівчата з відділу раптом почали ним захоплюватися і говорити, який він молодець, трудяга і талант.

А я не розуміла, як вони так швидко змінили свою думку? Вадим був мені цікавий, ось тільки більше він не робив спроб зі мною зустрітися.

З розмов про нього я зрозуміла, що минулий місяць для Вадима був дуже складним, він ледь не ночував на роботі, щоб вчасно закінчити проєкт.

Але він запропонував мені зустрітися, хоча в його графіку взагалі не було вільного часу. Вадим знайшов спосіб викроїти час для мене!

Докори сумління мучили мене і у відпустці, і під час роботи. Ну чому я відмовилася? Проводила б вечора не на самоті, а з милим і цілеспрямованим хлопцем.

Мені не хотілося заводити службовий роман, адже тоді про нас будуть всі пліткувати. До того ж все зіпсував мій страх перед ярликами. Ех, знала б я раніше, що вони знімаються так само легко, як і навішуються!

На наступний день після відпустки я зважилася написати йому повідомлення. “Я звільнилася, можемо зустрітися як-небудь!”

І отримала відповідь: “У цьому місяці у мене новий проєкт, купа переговорів, а потім я на два тижні їду у відрядження. І якщо ти через цей час не захочеш зі мною побачитися, я зрозумію!”.

Я ледь не розплакалася, зрозумівши, що він відповів мені тією ж монетою. Але тільки я прочитала це повідомлення, як отримала друге: “Але сьогодні ввечері я абсолютно вільний. Через пів години чекаю біля під’їзду!”.

Вже п’ять років, як ми щасливі чоловік та дружина!

Майте свою думку!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page