fbpx
життєві історії
Працюю я цілодобово. Тому готую, коли є час, заздалегідь, щоб, поки мене не було вдома, діти і чоловік голодними не залишилися. Плюс ще з собою треба щось взяти на роботу. Готую в каструлі, як на величезну родину. Вчора, як завжди, наготувала пюре і засмажила двох курочок по півтора кг, деко повне вийшло. І поїхала у своїх справах. Приїхала ввечері, а вечері – на денці. Рівно стільки, щоб нам ввечері перекусити. Ні на роботу, ні на завтра, поки мене не буде, нічого не залишилося. Спочатку я хотіла її насварити. Чесно, дуже хотіла

Працюю я цілодобово. Тому готую заздалегідь, щоб, поки мене не було вдома, діти і чоловік голодними не залишилися.

Плюс ще з собою треба щось взяти на роботу. Готую в каструлі, як на величезну родину. Вчора, як завжди, наготувала пюре і засмажила двох курочок по півтора кг, деко повне вийшло. І поїхала у своїх справах.

Приїхала ввечері, а вечері – на денці. Рівно стільки, щоб нам ввечері перекусити. Ні на роботу, ні, тим більше, на завтра, поки мене не буде, нічого не залишилося.

Стало неймовірно прикро. Знову до плити вставати чи що? Улаштувала допит, хто так ситно пообідати міг, як рота солдат?

Вдома тільки діти після школи були, але не вони ж так постаралися? Начебто цілі, не лопнули навіть.

Після довгого мовчання дочка Софійка нарешті зізналася, що вона прийшла з подружками-однокласницями після школи, щоб пообідати і піти гуляти.

І Соня вирішила, що буде справедливо нагодувати і їх. Спочатку я хотіла її насварити. Чесно, дуже хотіла, адже мені завтра на роботу і тепер вони самі залишаться голодними, якщо я весь вечір на кухні не проведу.

Але потім враз мені згадалося…

В нашій школі вперше ввели велику перерву. Вона тривала цілу годину і за цей час ми мали сходити до їдальні або додому і поїсти, а потім повернутися до занять.

І ось я з трьома подружками прийшла до себе додому. Чому саме до мене? Та тому, що моя матуся готувала просто приголомшливо!

І мені подобалося, що дівчатка з величезним задоволенням наминали те, що мама приготувала, і вихваляли. А в той день були ще й голубці…

Голубці! Про цю страву з мого дитинства. Це вам не просто відварений напівфабрикат! Це капуста зі свого городу, фарш, перекручений власноруч моїм татом.

Мама відварювала качан до м’якості, завертала в нього ложку фаршу, додавши трохи рису з морквою і спеції, а потім злегка обсмажувала на сковорідці.

Ммм.., Уже на цьому етапі у нас починала текти слинка. Але після обсмажування голубці ще потрібно було скласти в товстостінну каструлю і тушкувати… ні! Томити довго-довго на маленькому вогні.

Весь під’їзд знав, вірніше відчував, що мама готує свої супер-голубці. Аромат стояв такий, що можна було вже ним починати вечеряти, для підігріву апетиту.

Навіть така привереда як я, яка дуже мало їла, чекала з нетерпінням, поки каструля буде знята з вогню і нас покличуть за стіл.

Тому як же мені не похвалитися було, що моя мама – кращий кулінар у світі? Як було не запропонувати, щоб подружки йшли обідати саме до мене? Я просто насолоджувалася від їхніх похвал маминих страв. Це було надзвичайно приємно!

А ввечері мама дивувалася, як так можна: з’їсти пів-каструлі голубців таким маленьким дівчаткам, як ми. Вона випитувала, чи не стало нам недобре після такої великої кількості їжі. Тим більше, після такої ситної страви, якою і дорослий швидко насичується досита. Але ми з братом наполегливо мовчали, не зізнаючись, що нагодувала я пів-класу…

І ось тепер я зустрілася з цим в своїй оселі! І зрозуміла, що дитина зовсім не хотіла мене образити, а, скоріше навпаки. Хотів похвалитися, що мама смачно готує!

Обійняла я Софійку і вирішила не піднімати бурю, голосячи, що тепер знову готувати треба замість відпочинку. Просто загнала дітей на кухню, щоб разом зі мною готували, заодно і господарювати повчаться.

А смак маминих голубців я просто відчула у роті… Піду-но я мабуть по капусту, їх і приготуємо разом з дітьми сьогодні!

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page