Куди мені покласти своє пальто? – запитала Ніна.
– Ти не правильно сказала! Правильно кажуть класти, а не покласти! – Лідія Павлівна не змогла себе стримати, щоб не поправити невістку.
Чоловік Ніни всілякими способами намагався цю делікатну ситуацію хоч якось згладити, але не вийшло. Ніна вирішила продовжити розмову:
– Якщо хоче, може продовжувати, шо тут такого. Мама вирішила мене виправляти, а взагалі у мене вже є діти.
Свекруха не зрозуміла, про яких ще дітей веде мову її невістка. Щоб Ніна не сказала ще чогось зайвого, Андрій одразу пояснив, що Ніна працює в садочку і там багато дітей.
Лідія Павлівна вже чимало років працювала коректором текстів, правильність мови для неї була понад усе. Для неї лишалося великою загадкою, чому її син вибрав цю селючку, адже він вихований, розумний і навколо Андрія завжди були розумні, виховані і гідні його дівчата. Тут Ніна знову вирішила продовжити розмову:
– Мамо, скажіть, а де можна знайти гречку?
– Ніно, будь ласка, звертайся до мене на ім’я, буду тобі вдячна, – суворим тоном промовила свекруха.
Трохи згодом завітала в гості тітонька Ніни, прямо з села. Саме тітка виховувала племінницю, коли не стало Ніниних батьків. Жінка приїхала не з порожніми руками, а привезла багато смачних солінь. Тітка Ніни вирішила поговорити з Лідією Павлівною:
– Вкотре переконуюся, що моя Ніночка завжди виявляється права, ти й справді чудова жінка.
Андрій покохав Ніну всією душею. Він тепер запросто міг прибрати вдома, хоча раніше для нього це була не гідна його робота, адже він інтелігент і розумна людина. Свекор був радий таким змінам і всіляко хвалив Ніну за те, що вона змогла з його сина зробити нормального хлопця.
Друзі тепер могли спокійно прийти до них додому, невістка швидко організовувала частування гостям.
Якось свекруха побачила, як її невістка поглажує свій животик. Скоро Ніна народила сина, а ще через кілька років з’явилася на світ донька.
Колеги на роботі любили випитувати у Лідії про новини про невістку з села. У цей час їй хотілося зникнути, і вона себе лаяла за те, що надто вже багато розповіла на роботі свого часу.
І лиш одного разу Лідія Павлівна замислилася про дітей своїх колег. У однієї дочка не поспішає виходити заміж, того й гляди залишиться самотньою, в іншої дочка чекає принца на білому коні, а у ще одній колеги взагалі дочка три рази виходила заміж і всі шлюби недовго протрималися.
…Минуло п’ятнадцять років, і Ніна з Андрієм вирішили відзначити річницю весілля. Лідія Павлівна пильно дивиться на сина і на Ніну і розуміла, які ж вони закохані і щасливі. Поруч за святковим столом сидять друзі сина, колеги з роботи Ніни, діти і невістчина тітка з села.
Лідія раптом пригадала, що Ніна має чудовий голос.
– Донечко, може, ти нам, всім заспіваєш?
– Звичайно ж, я з радістю заспіваю, мамо!
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
