fbpx

Про щастя більше думають жінки. Але чоловіки теж хочуть бути щасливими. Роман в молодості зробив помилку, яка відбилася потім на його життя. Він хоч і видатним був хлопцем, але до армії дівчата у нього не було. А коли відслужив, то захотілося, щоб все і відразу: дівчина, любов, подвиги

Про щастя більше думають жінки. Але чоловіки теж хочуть бути щасливими. Роман в молодості зробив помилку, яка відбилася потім на його життя. Він хоч і видатним був хлопцем, але до армії дівчата у нього не було. А коли відслужив, то захотілося, щоб все і відразу: дівчина, любов, подвиги.

Пішов в гості до друга Миколи, наречена якого прийшла з подружкою: ну, щоб веселіше що було. Не сказати, що Марина сподобалася Ромі, але легке хвилювання всередині пробігло.

Адже всього тиждень, як солдатські чоботи зняв; і ось вона – довгоочікувана громадянське життя: друзі, дівчата, веселощі. Тому і вирішив провести вечір з Мариною. А один Колька, півслова, підбурив Ромку: – А слабо тобі з Маринкою завоювати?

Рома глянув на дівчину оцінюючим поглядом і тихо відповів одному: – Запросто! Цієї ж ночі.

– Дивись, – сказав Колька, – про Маринку чутки ходять, що не підпускає вона до себе нікого.

– Ну, це ми ще подивимося, – хвалився Ромка.

Вже як він умовив Маринку – невідомо. Тільки в перший же вечір дівчина довірилася Ромі. На ранок хлопець схаменувся: йому самому свій вчинок не сподобався. Знайомство продовжувати не став, Марину не шукав, про себе не нагадував.

Але через два місяці Марина сама його знайшла і оголосила, що чекає дитину. Приголомшила вона Ромку цією новиною, тому як йому вже інша дівчина сподобалася і він намагався до нею залицятися.

Хлопець він був благородний, тому відмовлятися не став: що було, то було. У кущі ховатися не побіг, обіцяв одружитися з Мариною.

Перші три роки вони жили непогано. Народився син – копія Романа, стали збирати гроші на квартиру, зайнялися побутом. Але з роками Роман все більше замислювався про своє випадкове одруження.

Часто в думках повертався в той час, коли прийшов з армії і вчинив необачно, що лежав із дівчиною, яка була йому не по душі. Він зрозумів, що не любить Марину. І ніколи не любив. Єдиним рідним став син. Це було єдине, за що він вдячний дружині.

При будь-якому зручно разі Роман задивлявся на незаміжніх дівчат. Намагався залицятися до яскравих і привабливих дівчат. Але не завжди відповідали йому взаємністю.

Тоді він переключався на іншу, – в загальному, метався мужик в пошуках свого щастя. Бабієм його не назвеш, тому що впадало в очі, що нещасливий він зі своєю дружиною, і просто хоче знайти своє щастя.

Коли Ромі було тридцять п’ять, він розлучився з дружиною. Але постійно допомагав і залишився хорошим батьком синові.

Здавалося б, варто тільки озирнутися і відразу зустрінеться дівчина, яку так довго шукав. Але не так просто знайти свою другу половинку: то характерами не зійшлися, то корислива попадається, то з чужими дітьми спільну мову важко знайти.

Загалом,шукав Рома три роки. Але щастя своє все ж знайшов, завдяки випадку. Взагалі в житті багато чого відбувається завдяки простій випадковості.

Роман їхав на роботу. Була зима, на вулиці мороз тридцять градусів. Проїжджаючи повз зупинки, побачив, що мерзнуть (мабуть, автобуса довго не було), зупинився. Погодився підвезти чоловіка і жінку.

І вже хотів рушити з місця, як раптом побачив дівчину, яка стояла на зупинці одна, прикривши рукавичкою губи і ніс. Чубчик, вибиває з-під шапочки, була в інеї. Роман відкрив дверцята і запитав, куди їй їхати. Виявилося, по шляху.

Довіз чоловіка і жінку до місця, висадив і сказав незнайомці, яка ніяк не могла зігрітися:

– Я вас довезу, куди скажете, а то, дивлюся, зовсім замерзли.

Незнайомка працювала медсестрою в поліклініці, звали її Оксаною. Вона хотіла заплатити водієві, але він відмовився. Тоді Оксана зняла рукавицю і по-дружньому подала, в знак подяки, руку. Рома знизав пасажирці руку і глянув в її очі. У цю ж секунду він зрозумів, що не хоче з нею розлучатися.

Оксана була розлучена. Два шлюбу були невдалими. І вона вже не сподівалася, що зустріне чоловіка, з яким їй буде легко і затишно.

Зустрічалися вони всього місяць, а потім стали жити разом. Через півроку одружилися, бо обоє шукали взаємність і любов. Доньку Оксани, Андрій прийняв як рідну, його син теж часто буває у них.

Андрій більше не задивляється на чужих жінок, які не «приміряє» спільне життя з ними на себе. У нього тепер є Оксана, яку він любить по-справжньому.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page