fbpx

Про такого чоловік я мріяла все життя. Коли ми йшли по вулиці, всі перехожі звертали на нас увагу. Але нещодавно я зрозуміла, що зовсім не люблю Олега. Моя мама каже: “Потрібно потерпіти трохи”. Вона вважає, що все зміниться, як малюк підросте. Тато так взагалі каже: “Чим ти думала раніше? Зараз у вас дитина! Ти несеш відповідальність за сім’ю! І не треба нити! У тебе прекрасний, люблячий чоловік! Навчися його, для початку, поважати, а там, дивись, і любов прийде!”

Про такого чоловік я мріяла все життя. Коли ми йшли по вулиці, всі перехожі звертали на нас увагу. Але нещодавно я зрозуміла, що зовсім не люблю Олега. Моя мама каже: “Потрібно потерпіти трохи”. Вона вважає, що все зміниться, як малюк підросте. Тато так взагалі каже: “Чим ти думала раніше? Зараз у вас дитина! Ти несеш відповідальність за сім’ю! І не треба нити! У тебе прекрасний, люблячий чоловік! Навчися його, для початку, поважати, а там, дивись, і любов прийде!”

Скільки себе пам’ятаю, завжди хотіла вийти заміж за капітана далекого плавання, обов’язково красеня. Уявляла себе в розкішному вбранні поруч з ним.

Він у білій уніформі йде зі мною і всі віддають нам честь. Ми щасливо посміхаємося. І що ви думаєте? Мрії збуваються!

Я познайомилася з капітаном. Зовсім випадково, у знайомих на дачі. Олега привів брат господаря цієї самої дачі.

Він виявився старший за мене на двадцять років, розлучений і дуже гарний. Він закохався в мене. Не дивно! Мені двадцять один і я також красуня (принаймні, мені так всі говорять).

А я була підкорена ним, його статусом і в буйному захваті від виконання мого заповітного бажання! Капітан водив мене всюди, по всіх красивих і престижним місцях.

Знайомив зі своїми друзями, родичами і батьками. Він зробив мені пропозицію вийти за нього заміж!

О, цей незабутній момент! Я з радістю погодилася! На моєму безіменному пальчику правої руки красується дуже дорога обручку, в колясці наш піврічний малюк

Я в красивих домашніх тапочках і розкішному халаті перебуваю в заміському будинку чоловіка. Очікую його з довгого рейсу.

Здавалося б про що ще можна мріяти? Всю вагітність я провела сама, без його підтримки.

Вийшла з дитиною з пологового будинку, як мати одинак. Олег далеко!

Важкі перші шість місяців теж нема на кого спертися, крім як на няньку. Він до свого від’їзду подбав про домробітницю.

Це що я тепер все життя буду чекати чоловіка з рейсів?

Так пройде моя молодість і все життя? Олег буде приїжджати на пару, трійку місяців, а йти майже на рік.

Ні, я так не хочу! Я не готова до такого життя!

Олег скоро повертається з поїздки. Я за ним зовсім не скучила. Не уявляю, як мені приховати цей факт.

Він зайде в будинок і мені доведеться якось реагувати, зображати радість. А я не актриса, по мені все буде видно!

І ображати його не хочу! Він же ні в чому не винен!

Я остаточно зрозуміла, що зовсім не люблю чоловіка, за якого вийшла заміж.

Моя мама каже: “Потрібно потерпіти трошки”. Вона вважає, що у мене депресія після появи на світ малюка.

Тато так взагалі каже: “Чим ти думала раніше? Зараз у вас дитина! Ти вже мама! Ти несеш відповідальність за сім’ю! І не треба нити! У тебе прекрасний, люблячий чоловік! Навчися його, для початку, поважати, а там, дивись, і любов прийде!”

А я не знаю, як правильно вчинити!

Останнім часом мене все більше відвідують фантазії, що я хочу заміж за режисера. Обов’язково знаменитого!

Він, такий весь відомий і поруч з ним я. Ми крокуємо по червоній доріжці Каннського фестивалю.

Навколо кінокамери і яскраві спалахи фотооб’єктивів! Оце життя!

Що скажете?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page