fbpx

Про те, що не стало мами, мені повідомила тітка, я відразу ж переказав їй на карту гроші, і дав зрозуміти, що на прощання, аж ніяк не встигну. Так само вчинила і сестра Оксана, вона в той час мала важливі переговори. Та через деякий час тітка мені ці гроші назад переслала. – Ми з вашою мамою попрощался, як годиться. – В неї давно все було в шафі на купці, і одяг і гроші. Так що, не хвилюйтеся!

Про те, що не стало мами, мені повідомила тітка, я відразу ж переказав їй на карту гроші, і дав зрозуміти, що на прощання, аж ніяк не встигну. Так само вчинила і сестра Оксана, вона в той час мала важливі переговори. Та через деякий час тітка мені ці гроші назад переслала. – Ми з вашою мамою попрощался, як годиться. – В неї давно все було в шафі на купці, і одяг і гроші. Так що, не хвилюйтеся!

Бабуся своїми дітьми пишалася. Її донька працювала у міністерстві закордонних справ у столиці. Вона двома іноземними мовами володіла. Оксана була відомою особистістю та входила до столичної еліти.

Син служив у Морфлоті капітаном далекого плавання та жив в Одесі. Він борознив океани та моря. Мати в квартирі мала багато фотографій сина, з яких він дивився на неї добрими очима в білому кітелі. А ось він на тлі корабля, а ось він бореться із величезними штормовими хвилями.

Вона всім про своїх дітей розповідала та й було що розповісти. Тільки ось мати не все розповідала. Було те, про що вона мовчала.

Востаннє донечка навідувалась до неї понад вісім років тому. Оксана не мала часу, адже світова політика чекати не могла. У світовій політиці було безліч питань, які потребують негайного вирішення. Саме цим займалася її донька.

Син також був зайнятий. Його не відпускали океани та моря. Її Антон був затребуваним капітаном, він був відомим морським вовком. Він увесь час був у плаванні.

Останні два роки мати не ходила, за старенькою доглядали працівники соціальної служби. До неї ще іноді донька двоюрідної сестри навідувалася: три рази на тиждень. Вона приходила, щось робила і сиділа поруч із старенькою. Фото дивилася на яких донька бабусі поряд із вашингтонським міністром, а син на тлі Тихого океану на своєму кораблі.

Мати щодня чекала, що відомі діти про неї згадають, але так і не дочекалася. Відійшла у засвіти бабуся уві сні. Люди казали, що це найлегше в такі моменти. Бог, мабуть, пошкодував її.

Донька попрощатися з мамою не приїхала, вона якраз була десь на переговорах. Син теж не зміг приїхати, адже з відкритого моря так легко не дістатись.

Антон зателефонував матері двоюрідної сестри і попросив, щоб та про все подбала. Він навіть гроші вислав. А потім додав, що вони на пам’ятник скинулися. Вони його столичному скульптору замовили, коли з’явиться час його поставлять. Він навіть рідні ескіз надіслав.

Сестра зрозуміло, що провела в останню путь родичку. На гроші, які зібрала сама бабуся. Переказ вона повернула синові. Адже мати завчасно все приготувала, навіть одяг купила. У поясненні вона написала, що гроші не знадобилися, оскільки обійшлися власними силами, а тому син із донькою можуть продовжувати борознити океани та їздити переговорами.

Брат із сестрою дуже на тітку образилися і сказали, що вона геть безсердечна. Та куди ж їй, адже вона була звичайною медсестрою і океан тільки по телевізору бачила, та й жодної іноземної мови вона не знала.

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page