Про те, що Неля носить під серцем дитя, ніхто зі співробітників і не здогадувався. Працювала вона, як то кажуть, до останнього, і як лише могла, приховувала свій цікавий стан. Дівчині не виповнилося й вісімнадцяти, вона була з хорошої та побожної сім’ї, тому коли вона зв’язалася з одруженим, ніхто не хотів у це вірити.
Неля була ще зовсім молодою. Одразу ж після навчання вона влаштувалася працювати у своєму ж селі в школі. Ні, вона не була вчителем, Неля працювала лаборантом. Допомагала школярам при проведенні лабораторних робіт. Дітки її дуже любили та поважали. Дуже милою вона була.
Про те, що Неля, носить під серцем дитя, ніхто з вчителів і не здогадувався. Вона так боялася, що дізнаються про її вагітність, що протягом дев’яти місяців носила стягуючий корсет. У той час їй було сімнадцять років. Про те, що вона зустрічалася з одруженим чоловіком ніхто не знав.
Жила Неля з мамою в невеликому будиночку на околиці селища. З одруженим Романом познайомилася на роботі влітку, коли той перекривав в школі дах. Неля в цей період прибирала в школі після будівельних робіт.
Покохали одне одного. І як можна було не полюбити такого красивого і сильного чоловіка. Від Нелі він був старший на вісім років. Зустрічалися в невеликому ліску за селищем. Якось не помітили, як швидко час пролетів, Роман закінчив роботу і поїхав до себе в інше селище. А Неля боялася осуду людей, тому до останнього приховувала свій прекрасний й стан. А коли прийшов час народжувати пішла в знайомий лісок. Там її знайшли випадково.
Хлопчик з’явився на світ вже в лікарні. Назвала Любомиром. Коли заходила в школу до мами, не можна було не помітити серед дітей високого хлопчика міцної статури, червонощокого, веселого Любомирчика. Виховувала сина Неля одна, заміж так і не вийшла.
Ось таке воно, Нелине життя.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
Недавні записи
- П’ять років минуло з того часу, як ми з сестрою перестали спілкуватися. І ось днями Анна мені написала повідомлення в одній із соц. мереж. І хоч мені дуже сумно без неї, бо росли ми з Анною наче сестри близнючки, та пробачити вчинок її чоловіка я не можу. Надто сильно він нам нашкодив свого часу. Дмитро прекрасно знав, що до суду я на нього не подам, бо надто сильно люблю сестру!
- Ми з живемо у великому будинку разом з мамою чоловіка. У Віри Павлівни в домі багато вільних кімнат, вона казала, що їй самотньо самій і запросила нас, поки ми з Олексієм не придбали ще своє житло. І ми на свою голову погодилися. Живемо, але мене все дратує до дрібниць. Поясню, чому. Все почалося з наших заручин, коли моя майбутня свекруха сказала Льоші: “Ти поспішаєш, дивися щоб не пошкодував”! Весілля було за її сценарієм. Я не пробачила. Вона лізе у все «куди пішли», «чому мені не сказали, що затримаєтеся», «що приготувати», а коли кажеш, що приготувати – свекруха готує не те, а на свій смак і багато, ніхто не з’їдає, летить у смітник. Віра Павлівна постійно гладить речі мого чоловіка, коли вони не потребують прасування. Днями причепилися до Льоші, що у нього маленький заробіток, а їй в її віці хочеться краще і якісніше харчуватися
- За вечерею донька сказала, що з нетерпінням чекає, коли знову побачить Марічку та маленьку Кароліну. Роман почервонів, а мені знадобився час, щоб прийти до тями і розкласти усе по-поличках. Лише на другий день я запитала чоловіка, хто така Марічка. Він мовчав, змінюючи колір лиця, як хамелеон, і я почала змушувати його відповідати на мої питання. Це в голові не вкладається. В мого чоловіка є позашлюбна дитина, а моя рідна сестра – її мама!
- Денис зателефонував мені, щоб спитати, як готувати відбивні і варити супчик, бо Наталя, бачте, образилась на нього, що він відмовив їй в покупці дублянки. Я як це почула, давай їй дзвонити, але виявилося, що Наталя заблокувала мій номер. Вона в нас сама знаюча і сама розумна і їй нічиї поради не потрібні. Зі свого боку мені шкода мого братика, що в нього така сім’я. Він у мене добряга і трудоголік. Та Наталка не цінує в ньому ці якості
- В церкві людей було не багато, мабуть через негоду. Та мій сусід Петро приїхав із невісткою, це я вже побачила, як підходила до воріт церкви. Після служби всі повільним ходом рухались до домівок. Я також боялась послизнутись і впасти, тому особливо не спішила, тай думала, що можливо сусіди мене покличуть, щоб підвезти. Аж тут такі верески, мій сусід Петро вигукував, щоб невістка вийшла з машини