Прочитала тут кілька годин тому допис про те, який у Польщі рай. Егеж, три рази. Я тут вже 8 років, зараз до мене у лодзь щей мама з молодшою сестрою приїхали.
Так ось я зніму з вас “рожеві окуляри”.
Добре там, де нас немає, нагадаю я вам давню істину. Звичайно, тут зараз безпечніше і мирно, але я не можу сказати, що у всьому прямо краще, ніж в Україні.
За 8 років життя у Польщі я ясно бачу не лише плюси, а й мінуси цієї країни. Ну, а як же без них! Я пожила у різних країнах і зрозуміла, що ідеального місця не існує. Але! Місце, країна чи місто може стати вам домом, якщо плюси переважують мінуси і ви готові миритися з цими мінусами. якось так.
Отже, неприємні сюрпризи, які на вас можуть тут чекати.
перший – смог та стан екології в цілому.
Щойно стовпчик термометра починає повзти вниз, до Польщі приходить він – чорний смог..
Він висить над містами Польщі приблизно 4 місяці на рік.
Причини смогу – опалення вугіллям, використання вугілля у промисловості, спалювання відходів (деякі кидають у грубку навіть сміття!), автомобільні викиди.
Ефект смогу збільшує зимова погода з низьким атмосферним тиском, густим туманом та часто відсутністю вітру.
У такі дні смог зависає настільки низько, що здається він прямо у вас над головою. Якось узимку я летіла літаком і могла чітко спостерігати товсту темно-сіру пелену, що нависла над Варшавою.
Під час смогу мешканцям польських міст рекомендується не виходити з дому та їздити громадським транспортом замість машини.
Особливо це явище може нашкодити дітям, жінкам при надії, людям похилого віку і всім, у кого є питання з диханням.
Я під час очікування дитини придбала очисник повітря. З ним хоча б у квартирі повітря стає чистим. І щоб уникнути смогу, я намагаюся, по можливості, взимку виїжджати до країн, де немає проблем зі смогом.
Міста з найвищим рівнем смогу та забрудненням повітря – це Катовіце та прилеглі міста, Краків, Варшава, Лодзь та Вроцлав.
Сумно, але Польща входить у топ найзабрудненіших країн Європейського Союзу.
Ще одна печаль – стан системи охорони здоров’я у Польщі. Що там казати, польська державна охорона здоров’я залишає бажати кращого. тому я по можливості їздила на огляди й лікування додому.
Справа в тому, що ця галузь отримує мало інвестицій. Низькі зарплати у лікарів та медпрацівників. Нестача персоналу. Старе обладнання. Спартанівські умови у шпиталях.
Я сплачую податки та внески в обов’язкове медичне страхування, але водночас потрібну консультацію з лікарем практично неможливо отримати безкоштовно та вчасно.
Коли мені потрібен якийсь фахівець, доступна дата може бути лише за кілька місяців або навіть за півроку. Ну куди це годиться?
А безкоштовні медпослуги люди чекають часом рік і більше.
Через таку жалюгідну ситуацію в державній охороні здоров’я, у Польщі популярне приватне медичне страхування та приватні поліклініки та госпіталі.
На особливу увагу заслуговує стоматологія.
У Польщі теоретично можна вилікувати зуби безкоштовно, але фактично черга також багатомісячна.
Стоматологія у приватних клініках дуже дорога. Пломба коштує 160-200 злотих, лікування каналів близько 2000 злотих, коронка, залежно від типу матеріалу 2000-4000 злотих.
Отримання посвідки на проживання в Польщі – ще один суттєвий мінус.
Коли я отримувала свій перший дозвіл на проживання, у Польщі було дуже мало іноземців, але навіть тоді мені видали картку із запізненням на місяць. Весь процес зайняв у мене 3 місяці.
Протягом 2019 року число іноземців у Польщі збільшилось на 50 тисяч. Здебільшого це громадяни України, Білорусі та Грузії.
Десь зустрічала інформацію, що на польському ринку праці до війни було задіяно близько 1,2 мільйона українців, з яких лише 330 тисяч мають дозвіл на роботу. Інші працюють на підставі безвізу або візи.
Статистики про те, скільки людей подали на карту побуту і перебувають в очікуванні, я не знайшла, але гадаю, ця цифра величезна.
Через те, що до Польщі прибуває все більше і більше іноземців, особливо наших земляків, органи влади не встигають обробляти заявки на дозвіл на проживання в строк.
Наразі процес отримання посвідки на проживання займає до двох років. на скільки мені відомо.
Тому якщо Польща все ж таки вом підходить і ви бачите тут для себе більше плюсів – тоді запасіться терпінням, якщо збираєтеся отримувати посвідку на проживання в Польщі.
Але мої рідні збираються вже скоро повертатися в Україну.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com
Недавні записи
- Сваха моя має дачу, а то сезон копання картоплі і консервації. Ясне діло, що їй не до онуків. Ось вона й подзвонила мені, щоб пожалітися. Як мені за дочку соромно було, ви й уявити не можете. “Як не будете з онуками у вихідні сидіти, я вам забороню з ними бачитися”, – сказала їй Уляна. А окрім всього в мене в неділю день народження, а Уляна проти, щоб свекруха і вона за одним столом сиділи
- Півроку тому я розлучилася. І тепер зустрічаюся з рідним братом колишнього чоловіка. І колишня свекруха знову може стати діючою. У нього була своя квартира, непогана робота, а ще він на 5 років за мене старший. Ну й що, що особливо не любила. Що ж ти раніше мовчала, коли твій син покинув мене саму. І взагалі, це якось не по-божому і грішно. На що я їй відповіла, що, звичайно ж, розповім її онуку, коли він підросте
- Коли я побачила ціну на гелі для душу невістки, яку вона випадково залишила, – то ввечері влаштувала з нею серйозну розмову і попросила плати за квартиру або зʼїзджати. Поки мій син боронить Україну, у неї пляшечка в душі за 1000 гривень!
- Ми з чоловіком важко працювали, аби і доньці хватило на життя і нам залишалося. Звісно, не легка це задача. Навіть прийшлося зайняти гроші аби оплати навчання. Та схоже це все були дрібниці. Того літа на Львів прилетіло від “сусідів”. Біда сталася біля гуртожитку доньки. На щастя, то були канікули і все обійшлося, якщо так можна сказати. Єдине, що з поганого сталося, це повилітали вікна. Гроші на ті вінка збирали, обіцяли поставити до 30 вересня. Але є одне “але”
- Сестра в Італії жила багато й заможно довгі роки і я їй заздрила. Її розкішному життю, достатку,фінансовим можливостям. Нам так не жити! Місяць тому Галина повернула в наше рідне село на Полтавщині і приголомшила мене своєю пропозицією. З’явився наш первісток – синочок Даня. Минуло ще два роки, і народилася йому сестричка, дівчинку ми назвали Люба, на честь моєї бабусі. А ще через рік наша родина поповнилася третім малюком та стала багатодітною