Прожили ми з чоловіком Русланом 15 років. У мене це другий шлюб, першого чоловіка не стало. Я довго вагалася, чи виходити заміж вдруге, оскільки Руслан молодший за мене на 11 років.
Діток я мати не можу за станом здоров’я, перед одруженням чесно сказала про це коханому. У шлюбі ми купили спільну дачу, квартири у нас окремі, є, де жити і йому, і мені.
За ці 15 років було і хороше, і ні, і в один прекрасний момент чоловік зібрав свої речі і пішов до мами. Говорив, що у нього порожнеча утворилася, ща не бачить нашого майбутнього і йому потрібно подумати.
Ви не уявляєте, що я тоді пережила, адже це було наче грім з ясного неба. Через три місяці попросився назад, сказав, що все усвідомив і хоче все виправити. Я дала йому шанс, і, як виявилося, даремно. Чоловік виніс з дому практично весь інструмент, дрібну техніку. Ось за цим він і прийшов помиритися. Руслан намагається під виглядом того, що робив в квартирі ремонт, відібрати мою квартиру, яка дісталася мені від батьків. На нашій купленій разом у шлюбі дачі оселилася його мама і мене туди просто не пускають. Ключів у мене немає, документи на дачу чоловік теж виніс з квартири. Я просто не знаю, що робити далі, як жити тепер. Дивлюся на себе у дзеркало, і бачу нікому не потрібну жінку за 40 без цілей, мрій і майбутнього.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
