Проживши “на віру” з Василем 3 роки, ми вирішили розписатися і взяти в церкві шлюб. Я була щаслива, нарешті моя мрія здійснилася, і я, як і всі, одягла пишну і білу сукню.
Але, вже через рік такого життя Василь почав дивно поводитися, а потім перестав ночувати вдома. Я одразу ж зрозуміла – тут замішана ще одна жінка, я всіма силами намагалася зберегти сім’ю.
У свої розборки ми, самі того не хотячи, втягнули Ганну Михайлівну, яка спочатку прийняла мою сторону. Але, рідна дитина ближче до серця, і, змовившись з Василем, вони почали пропонувати мені відступити, потрібно було терміново звільнити квартиру.
Вони навіть запропонували мені гроші, лиш би я забралася з цієї квартири. Йти мені було нікуди, а за їхні гроші квартири не купиш. Тому я все шукала причини, щоб виграти з часом.
Потім Ганна Михайлівна зрозуміла, що я не така “біла і пухнаста” і перейшла до іншого способу.
– Ти ж розумна жіночка, – говорила вона мені тендітним голоском, – забирай все своє, Софійку і йди. У мого Василя інша жінка, і вони хочуть жити в цій квартирі. Це право мого сина. І ти тут ніхто.
Мені так було дивно від неї таке чути. Ще недавно улюблені внучка і невістка повинні були поступитися місцем іншій жінці, і виїхати жити до мами.
Я не погоджувалася на такі умови – я ж законна дружина і у мене дитина на руках.
Ганна Михайлівна з синком (який жив в той час у неї, і зустрічався з тою жінкою), почали робити все, щоб мене виперти з квартири. Мені обрізали світло, потім взялись за інтернет. Згодом з квартири почали виноситися все: холодильник, пральну машинку, мультиварку. Все це зникало в той час, коли я йшла за Софійкою в садок.
Згодом в рух пішов і телевізор, а що найнижче на мою думку, і іграшки дитини.
Софійка плакала, а я не могла пояснити їй, чому дорослі так роблять. Тепер вона дивилася мультики лише в телефоні.
Мене реально загнали в кут. Ганна Михайлівна на прощання забрала всі рушники і постільну білизну, залишила нам з донькою один дірявий підодіяльник, на якому ми повинні були спати.
І тут моє терпіння луснуло. Знайомив порадив звернутися до юриста, який вів весь мій шлюборозлучний процес майже безкоштовно. У підсумку на суді з мене зробили бог знає кого. Лячно й згадувати.
Але, закон був на моєму боці. Ми розміняли квартиру, а Василь почав з небажанням сплачувати аліменти на Софійку. Після такого сімейного життя нерви остаточно були зіпсовані. З усіма родичами чоловіка я повністю припинила відносини. Щоб я ще хоч раз узаконювала стосунки? Та нізащо… З мене хватить.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
