fbpx

При розлученні майно ділити не стали, я відразу сказав, що квартиру залишу їй з сином. Тоді я навіть і не думав поступити по – іншому. Вважав, що мій син не буде жити на вулиці та жінка, яка мені народила і виховала його

Зі своєю дружиною, ми дружили з старших класів школи. Потім розписалися, мені тоді було 19, а дружині 18 років. Можна сказати, що діти ще зовсім, але ми сильно один одного любили. Спочатку жили на знімних квартирах, мої батьки допомагали.

Через пару років народили прекрасного сина. Тоді батьки допомогли купити власну квартиру, облаштувати її. Почали жити, я працював, по – тихоньку обживались, вставали на ноги. Так ми жили років 7 в щасливому шлюбі.

Але потім що – то сталося, навіть не знаю як це пояснити. Ми не зрозуміли як, але любов пройшла, жили, можна сказати, тільки з – за сина. Я почав ходити до інших жінок та й у неї були інші чоловіки.

Приховували, ховалися один від одного, але обоє все розуміли і здогадувалися. Почалися постійні скандали, ми дратували одне одного. Але в один прекрасний момент, ми вирішили сісти і спокійно все обговорити.

Просто, далі так тривати не могло. Поговорили, і спільно прийшли до висновку, що пора розлучатися, поки ще молоді і зможемо почати все спочатку. Та й син ріс в скандалах, теж нічого хорошого.

При розлученні майно ділити не стали, я відразу сказав, що квартиру залишу їй з сином. Тоді я навіть і не думав поступити по – іншому. Вважав, що мій син не буде жити на вулиці та жінка, яка мені народила і виховала його.

Хоч ми і розлучилися, і любов пройшла, але повага то залишилося. Ми з дружиною після розлучення залишилися хорошими друзями. Я постійно приходив до них у гості, грав з сином. Загалом, пішов я тоді від них і став жити на орендованій квартирі.

Перший час все було добре, але потім, спочатку батьки, особливо мама, почали співати мені на вухо. Що, як ти міг, навіщо залишив їй все, адже це вона винна, адже це вона тобі зраджувала, ну і все в такому роді.

Я їй намагався пояснити, що це спільне рішення, і ні хто, ні в чому не винен. Але всі мої пояснення були в порожнечу. Незабаром, ще й друзі почали на мене косо дивитися, а за спиною говорили, що, мовляв, я дивак, якого розвела дружина.

Незабаром чутки поповзли по всьому нашому невеликому містечку. Перший час я намагався всім пояснити, що я не можу залишити свою дитину без житла, але все одно не заспокоїлися. Говорили, що я підкаблучник.

Трохи помучившись, я перестав що – то, кому – то доводити. Я не розумію, якщо ти мужик, то обов’язково повинен поливати брудом колишню дружину, і виганяти її з твоїм же сином на вулицю. Хіба це мужик.

На мій погляд, мужик, це той, хто навіть після розлучення зміг залишитися людиною, і продовжив піклуватися про своїх дітей. Може, звичайно, це у мене, щось неправильно з поняттям мужності і людяності.

Але слухати я все одно нікого не збираюся і від своїх принципів не відмовлюся. Якщо кому що – то не подобатися, значить, нехай вважають, що квартиру я залишив синові, а не колишній дружині. А квартира, це подарунок моєму синові від дідусь і бабуся, може так людям буде спокійніше і вже заспокояться.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page