Прямісінько за тиждень до Нового року мій тато полинув на небеса. Від рідні я очікувала чого завгодно, ну але ж не такого! Родичі, крім грошей, ні про що думати не могли.
Мені вже було 23 роки, коли тато з мамою розійшлися. Розлучилися вони по-мирному. Просто обоє зрозуміли, що тепер хочуть йти своїми окремими шляхами життям. Я їх підтримала, адже немає нічого кращого, ніж бачити своїх батьків щасливими, і якщо їхнє щастя у житті окремо один від одного – нехай так і буде.
Тато мій був з людей багатих, у нього була не одна нерухомість, кілька бізнесів, багато цінних речей у будинку. Після розлучення батько мандрував світом, а мама займалася своєю кар’єрою.
І ось через шість років батька раптово не стало. Йому не встигли вчасно допомогти, тато полинув на небеса.
Це стало справжньою бідою і для мене, і для мами. Все ж таки більшу частину свого життя ми провели разом.
Прощання треба було влаштувати негайно, адже наближався Новий рік. Ми зателефонували родичам тата, щоб ті приїхали – у нього дві сестри і брат. Ті негайно приїхали, а ми з мамою все організували.
Після прощання ми сиділи в ресторані, згадували батька. Родичі, що вже добре випили, почали суперечку про те, кому ж що перепаде. Їх не хвилювало, що батька більше нема. Їх хвилювали лише його гроші. У мене не було слів.
Я навіть не могла подумати іуявити, що коли через кілька днів я прийду до батька додому, я в ньому не побачу майже нічого. Родичі “налетіли” в будинок тата і забрали звідти майже всі дорогі меблі, сервізи, прикраси. Я навіть не знала, як вчинити. Коли ми їм зателефонували, вони спокійно відповіли, що це їм належало!
Що сперечатися з тими, для кого втрата рідної людини — привід наживатись? Вирішила я жити у будинку, де жив тато. Мені його не вистачає, я його любила не за гроші, а за те, якою він був людиною. Шкода, що дехто любить не людей, а комфорт і гроші, які ті мають.
Будьте всі щасливими в новому році!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com