Ми живемо всі у райцентрі у приватних будинках: я з чоловіком і донькою, мої батьки і молодший брат, свекри.
Рідня живе в інших районах містечка, але все відносно не далеко. І ось у наших мам традиція – приходити до нас у вихідні. Вони між собою дружать, тому заявляються зазвичай одночасно обидві, їм ще й по дорозі.
Прийдуть, чаю поп’ємо, про щось поговоримо, допоможуть якісь дрібниці по господарству. Ну а потім починається!
– Дариночко, що ж ти весь час в тому телефоні чи перед телевізором! Ось давай ми з тобою…
Далі слідує купа пропозицій: давай пов’яжемо, повишиваємо, помалюємо, бісером позаймаємося, голубців наготуємо…
Донька вже не знає, куди від них подітися!
Їй 11 років, вона сучасна нормальна дитина, нащо їй оте все нав’язувати! Тим паче, воно їй все те рукоділля не цікаве. Втім, як і мені, я в цьому плані зовсім не творча людина. У вільний час я прогулянки, подорожі люблю, книгу цікаву почитати. До речі, любов до читання я і Даринці з малечку прищепила, вона завжди якусь книгу, та читає. А ось до рукоділля ні в мене, ні у неї хисту і бажання немає.
І це щоразу, майже кожних вихідних. Чоловік до мам і їхньої поведінки поблажливо ставиться, говорить, вони ж навчити Даринку корисному хочуть. Але що в тому корисного у наш час – вміти хрестиком вишивати? Зараз інші навички актуальніші, і вона їх опановує, дивиться в інтернеті те, що її дійсно цікавить.
А готувати її я і життя навчимо у свій час, зараз вона для цього ще малувата, для голубців – так точно.
Коли бабусі йдуть, Даринка зітхає так полегшено, як не зітхає після тижня у школі!
Я все таки не витримала, сказала обом минулими вихідними, щоб не чіплялися до дитини зі своїми в’язаннями-вишиваннями-бісерами, а то вона скоро взагалі перестане радіти їхнім візитам і тікати кудись до подруг почне.
Насупилися, образилися. Але вже у ці вихідні не чіпали Даринку. Зате мені в городі і у квітнику реально допомогли прибратися. І Даринка з ними цим займалася на свіжому повітрі – ну всім же так краще!
Вважаю, що не можна давати старшому поколінню керувати нами і нашими дітьми, вподобаннями онуків. Адже і ми, і вони вже інші! Краще знаходити дочки дотику – і всім тоді буде добре.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
