Прийдеться зустрічати Новий рік тут, на чужині, на заробітках, у прислужницях, бо діти мені не раді. А поїхала я якраз для того, щоб заробити їм на квартиру, пустивши сина і невістку у свою. А вони з друзями хочуть Новий рік святкувати! Ніколи не думала, що так зі мною станеться…
Ніколи не думала, що так зі мною станеться. З чоловіком ми розлучилися, коли синові було 14 років. Ростила його решту часу сама, ні з ким не зійшлася, бо не хотіла, щоб біля сина був чужий чоловік. З сином дуже не просто було у підлітковому віці, він би точно з вітчимом не зійшовся.
Олег виріс, одружився, почали вони жити з дружиною по знімним квартирам, бо обоє без житла. Невістка у декреті, син сама працює: на квартиру в обласному центрі не заробиш.
І ось трохи більше року тому мене колишня однокласниця покликала до себе у Європу на заробітки. А чого б ні, вирішила я. І світ побачу, і зароблю, і дітям допоможу.
Поїхала я. А сина і невістку з онуком поки що пустила пожити у свою двокімнатну квартиру: чого їм за знімну платити? А так і за квартирою подивляться, і самі відкладати копійку почнуть, а я потім додам.
Тут, в Італії, я доглядаю за літніми лежачими людьми, за подружжям. Дуже важко, але кращої роботи поки що немає. Платять їхні діти мені пристойно, відкладаю по-троху, на життя вистачає.
Хотіла полетіти на Новорічні свята додому, побачити рідних, сина з невісткою, онука.
Подзвонила синові, а Олег мені:
– Мамо, та ми тут уже свята спланували, друзів до нас і на Новий рік, і на Різдво і на 14-те число запросили… В кафе ж ми не підемо: дорого, та й час такий, сама розумієш. Відмовити вже не можемо, не зручно. Як ми себе покажемо? А ти на весні прилітай, ми дуже раді будемо! Но ображайся! Гарних тобі свят, у тебе ж там подруга! – і відімкнув зв’язок…
У однокласниці, яка тут давно, своя родина, своє коло спілкування. Я їй ні до чого, ми бачимося лише інколи.
Летіти в Україну до сестри – так у неї теж свої вже плани, та й соромно мені, якщо чесно, маючи свою квартиру, по людям тинятися, навіть по рідним.
Прийдеться зустрічати Новий рік тут, на чужині, на заробітках, у прислужницях, бо діти мені не раді. Але ж поїхала я якраз для того, щоб заробити їм на квартиру!.. А вони з друзями хочуть Новий рік святкувати.
Ніколи не думала, що так зі мною станеться. Що ж, буде мені урок… Гарних усім свят!
Автор – Олена К.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
Недавні записи
- Я не хочу старіти сама! Ніколи не думала, що перестану радіти своїм дням народженням! Але зараз мій 70-річний ювілей, який я зустріну 10 грудня, мене не радує. Я почуваюся зовсім самотньою при живому синові, а все через те, що я не порозумілася з невісткою, не стала їсти ту її дієтичну нісенітницю. Та зараз би я вже згідна. У будинку немає ні м’яса, ні курки. Тільки риба, яйця та сир, іноді навіть не справжній. Принесла їм цукерки ще на минуле Різдво: карамель, желе, нуга, вафлі, шоколад. Так невістка їх викинула
- Майже рік нема мого захисника, а зі мною і сином живе мама чоловіка. Я сама її покликала минулої зими, щоб їй не було так самотньо і сумно. Я думала, разом нам буде легше. Але я більше так не можу, дуже хочу знову відселити свекруху, та Віра Василівна в свою квартиру переселенців пустила. Вона щовечора співає Макарчику ту саму колискову і називає його Микитою, готує щодня тільки те, що любив малим і вже дорослим Микита. На стіл, коли ми сідаємо їсти, ставить для Микити тарілку і кладе прибори
- На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну