Хочете, веселе розповім?
Прийшла до мене нині мама. 75 років. Там речі деякі забрати, ліки. Купила дорогою воду і сміттєві пакети. Захожу в кухню, сидить гострить сокиру. Я здивована на неї витріщилася. Глипнула на сміттєві пакети. На 240 л. купила.
– Мамо, тойво… 240 літрів?
– Лопату я вже нагострила. Ще позавчора. Вдома в онуки стоїть, чекає.
– Тобто?
– Ну, чимось їх треба закопувати.
– Так у нас тут спокійно.
– От і добре. Ми тепер теж спокійні та готові.
Спадковість. Гени пальцем не зітреш.
Фото ілюстративне
