fbpx

Прийшла невістка на кухню майже об одинадцятій годині. Я чесно думала, що Олена мені допоможе, але ні, Невістка собі спокійно сіла пити каву, ще й почала свої претензій пред’являти. “Галина Петрівна, а не могли б ви каструлями тихіше стукати, бо спати неможливо!?” – сказала моя невістка з докором. Я думала вже й собі щось сказати Олені, але та перебила і далі своє почала казати. “А, і ще зробіть там щось їсти майстрам, бо я нині на манікюр і вже запізнюся”. І тут я не витримала!

Ой, тепер це покоління таким лінивим стало і моя невістка тому не виключення.

З чоловіком ми живемо в містечку, маємо власний дім і двох дітей. Старіша донька, Софія, вже з нами не живе, вона вийшла заміж і переїхала від нас.

Та наша хата довго пустою не була, адже синок Микола привів дівчину. Ой, ця Олена, хоч на перший погляд і хороша, але насправді дуже лінива.

Дівчина прибирати не спішить. Купила робота-пилососа, натиснула кнопочку і пішла.

Мити посуд не йде, купили посудомийку і все.

Готувати їжу теж не дуже хоче, купила собі мультиварку, поклацала щось там та й все.

Навіть в офіс моя невістка не їздить. Закриється Олена в кімнаті і до п’ятої щось собі там в комп’ютері клацає.

Одного дня прийшла невісточка і сказала, що будемо робити ремонт у вітальні. Я думала там все добре, а виявляється на думку Олени, там аж чути дух СРСР.

Я трохи обурилася, але син встав на бік Олени і нічого не було мені робити, почався ремонт.

Що могли то зробили, а нині якраз мали прийти робітники, щоб все обміряти і потім робити натяжну стелю.

Тих робітників шукала Олена, тож для мене стало несподіванкою, коли двоє чоловіків прийшли до нас вже на 9 годину.

Поки Максим і Олег щось там робили у вітальні я пішла будити невістку, але та навідріз відмовилася вставати.

“Ой, ну яке вставати, я вчора до ночі працювала. Закрийте двері і дайте поспати” – сонним голосом пробурмотала Олена і перекинулася на інший бік.

Із злістю я пішла робити якісь наїдки нашим робітникам.

Я вже й не могла дочекатися поки Олена встане, щоб я могла сказати все що думаю.

Прийшла невістка на кухню майже об одинадцятій годині, я чесно думала, що Олена мені допоможе, але ні.

Невістка собі спокійно сіла пити каву, ще й почала свої претензій мені пред’являти.

“Галина Петрівна, а не могли б ви каструлями тихіше стукати, бо спати неможливо!?” – сказала моя невістка з докором.

Я думала вже й собі щось сказати Олені, але та перебила і далі своє почала казати.

“А, і ще зробіть там щось їсти майстрам, бо я нині на манікюр і вже запізнюся”, – впевнено додала Олена.

А як тільки я почала казати, що мені не подобається, як вийшло з Максимом і Олегом то Олена встала, довго не стала слухати, поставила чашку в раковину і пішла.

В той момент мені хотілося такого наговорити невістці…

Ой, не знаю що вона далі викине, але чую, що моє терпіння ось-ось закінчиться.

Думаєте, це нормально так ставитися до старших? Може краще зупинити це на “корені”, поки на голову не вилізла? На чиїй ви тут стороні?

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube

You cannot copy content of this page