Пропрацювала я все життя у військкоматі, тепер хочу вийти на пенсію. Пенсію я заробила нормальну, але не таку вже й велику, щоб розкошувати.
З чоловіком ми давно розлучені, він давно створив іншу родину, а от у мене так і не склалося, хоч і було кілька спроб. Та не так просто в сорок з гачком прийняти повністю, з усіма звичками, іншу людину, або змінитися самій заради іншого.
Отже, прожила я більше 20 років сама, звикла вже до такого життя, ніколи не жалілася. Діти виросли.
Дочка вийшла заміж і виїхала за чоловіком в Німеччину. А син знайшов гарну дівчину тут, в нашому місті.
Одружилися вони, і я віддала їм наш з чоловіком будинок, а сама перебралася в однокімнатну мамину квартиру, доглянула маму.
Так ось, збираюся я на пенсію. Знаєте, так склалося, що за все життя я ніде не була, тільки до дочки два рази з’їздила. Ніколи не присвячувала час собі, то маму доглядала, то синові й невістці допомагала з онуками, то на дачі, то на роботі…
Дивлюся на фото однокласниць, подруг в соцмережах, які то по Болгаріях, то по Італіях, то по Єгиптах-Греціях… І розумію, як багато в цьому житті пройшло повз мене! А я ж так мріяла колись у Парижі побувати, в Римі… Та хоч в наші Карпати поїхати чи до моря в готель, де все включено! Нічого цього в мене не було…
Але вже вік, грошей чимало на ліки йде, а пенсія в мене буде дуже середня.
Сказала я синові, що, коли вийду на пенсію, вони мають мені допомагати фінансово, бо я хочу пожити для себе, але він якось зніяковів, знітився, промурмотів щось про те, що, як зможе, допомагатиме мені, але таку суму, яку я назвала, йому просто дружина не дозволить віддавати. Я все зрозуміла, давно підозрювала, що у них в родині «матріархат».
От і пішла я до невістки. Заявила їй, що йду на пенсію, а вони тепер мені повинні по 20 тисяч гривень щомісяця доплачувати, раз живуть в моєму будинку, який я їм на весілля подарувала, а сама в однокімнатну квартиру переїхала. Що хочу побачити світ, пожити для себе. Пригрозила, що зміню заповіт і перепишу будинок на доньку, яка погодиться мені таку суму виплачувати, для неї це не гроші.
Невістка виставила мене за двері, син тепер крізь зуби спілкується зі мною. Ну, Бог їм суддя, нехай це буде на їхній совісті.
Близькі, які знають про наш конфлікт, не розуміють мене. Ну, то їх справа. Я ж зробила, як і сказала: будинок переписала на дочку, а син з невісткою нехай живуть в ньому, ніхто їх не виганяє. Зате дочка тепер по 20-30 тисяч гривень мені платить щомісячно, і я вже з подругою в Шарм-Ель-Шейху відпочила! До косметолога почала ходити, на масаж.
Тому, жінки, хочу сказати вам одне: не бійтеся наполягти на своєму заради того, щоб пожити для себе. Це так прекрасно!
Автор – Олена М.
Спеціально для Ibilingua.com.
Передрук без згоди автора суворо заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
