У нас з Богданом двоє діток – хлопчик і дівчинка, які народилися рік за роком. Зараз їм 9 і 8 років.
Ми більше десяти років прожили в любові та злагоді, але одного дня все змінилося. Богдан прийшов додому, зібрав речі і пішов до іншої жінки. Чим я не догодила йому – не розумію.
З того дня він наче крізь землю провалився. Він не згадував рік часу не те що про мене, але й про дітей. Кожної ночі я плакала. Все обдумувала де я помилилася. Мені так було шкода дітей, яким я пояснювала, що батько не може їм зателефонувати чи прийти провідати, бо знаходиться дуже далеко.
Зранку я боялась відкривати очі. Я відчувала його запах біля себе. Лише уві сні я була щасливою.
Я розуміла, так тривати довго не може, і лише діти тримали мене на плаву. Я повинна була жити для них.
Перед днем народження нашої Олесі я поїхала до гіпермаркету, який знаходився на іншому кінці міста, щоб скупитися, там в той час були великі знижки. Я побачила Богдана з новою пасією здалеку, і просто не могла упустити такого шансу – не поговорити з ним.
Він виглядав щасливим та закоханим, що буквально виводило мене з себе, але я цього не показувала.
– Привіт, Богдане! – сказала я з гордо піднятою головою, – Ти ж пам’ятаєш, що у Олесі скоро день народження? Твоя дочка хоче планшет. Діти в її віці вже всі мають. – На його нову пасію я старалась не дивитися, хоча її великий живіт не можна було не побачити.
На мій подив Богдан поводився досить спокійно.
– Мирославо, у нас зараз важке положення. Ти ж бачиш, ми чекаємо на малюка і для мене це зараз важливіше, ніж якийсь планшет. Нехай Олеся почекає. Ось станемо на ноги, я все й виправлю.
Того дня він навіть не спитав, чи здорові його діти. Як так? Це просто не поміщалося в моїй голові. Я побажала їм щастя і пішла…
Через декілька місяців мені зателефонувала наша спільна подруга, і сказала що в Богдана та Олени народилась дівчинка, але з якоюсь хворобою.
Мені цю дитинку дуже жаль, але це бумеранг, який повернувся від нас…
Передрук без гіперпосилання на ibilingua суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
Недавні записи
- Коли всі гості розійшлися до мене на кухню зайшла свекруха і давай усіх наших друзів хвалити, а ось на мене “болото лити”. – Ти себе взагалі в сукні хоч іноді бачиш? Ти ж жінка! Та на Маринку любо глянути! – З того моменту зчинилась “буря”. Навіть не знаю, чим би все це закінчилось, якби не втрутився чоловік. Тепер Олена Василівна чекає від нас вибачень. – Ну-ну, побачимо ще, до кого ви звернетесь, коли потрібно буде з Вікусею посидіти!
- В неділю мама нас усіх запросила до себе на піцу. Ми сиділи, багато розмовляли, але згодом я помітила одну “цікавинку”. Річ у тім, що мама ставитися до моєї доньки так, як ставилася до мене в дитинстві. – Любі мої, ходіть сюди з книжечкою і по черзі покажете мені, як ви читаєте!, – сказала вона моїм племінникам. – Розумнички! Ви заслуговуєте на гарні подарунки від Миколайка, – сказала вона їм. А моєї Емілії для неї ніби й не існувало, хоча в тої чимало талантів!
- Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися всі, окрім рідних дітей, але я мовчала. І ось вже який час, як мого Гриші не стало. Матрац цей чищенню не піддавався, тому я його відправила на горище. І ось коли я Лесі пожалілася на спину, та мені сказала його зняти і лягати спати. Певне таких дітей, як в мене, ні в кого нема. Сльози так і линуть через обіду!
- Поки мама ходила з Дмитром Павловичем на каву, чи в театр і кожен платив сам за себе, я була спокійна. Але місяць тому моя майже сімдесятилітня мама вмовила “коханого” поїхати на екскурсію до Польщі. Той грошей не мав, і мама не придумала нічого кращого, ніж оплатити тур самостійно. Брат просто сміється, і каже дати мамі спокій, але я бачу, як той чоловік її просто використовує. Коли вона залишиться без копійки, хто її доглядатиме?
- Свого часу я забрала свого чоловіка з його першої родини – ну такий він був хороший, так з ним було солодко й добре! А потім виявилося, що Віталик абсолютно не годен заробляти і мені довелося їхати працювати в Італію. Я планувала побути за кордоном кілька років, але після недавнього дзвінка подруги, я помчала додому, покинувши все! І бачу цю ціпу у себе на кухні