fbpx
життєві історії
Привіт, куме, як твої справи? Як здоров’я? – Вітаю, та нічого. А ти чого така весела, в лотерею виграла? – Та ні. Просто заповіт склала. Стільки часу на це, виявляється, йде. Таїсія була з тих енергійних жінок, які «коня на скаку зупинять». Вона любила свою роботу в їдальні, яка потім перекваліфікувалася на досить гарненьке кафе. Віддала цій справі більшу частину життя. Знайшла в собі сили розійтися з чоловіком. – Синам взагалі не скажу

Привіт, куме, як твої справи? Як здоров’я?

– Вітаю, та нічого, і слава богу. А ти чого така весела, в лотерею виграла?

– Та ні. Просто зі справою одною розібралася, заповіт склала. Стільки часу на це, виявляється, йде.

Таїсія була з тих енергійних жінок, які «коня на скаку зупинять». Вона любила свою роботу в їдальні, яка потім перекваліфікувалася на досить гарненьке кафе. Віддала цій справі більшу частину життя. Знайшла в собі сили розійтися з чоловіком та виховати двох синів.

Не всі чоловіки, особливо після сорока та п’ятдесяти, здатні впоратися з настільки норовливою жінкою. У цьому віці їм уже хочеться спокою, більше часу приділяти своїм хобі чи автомобілю. А щоб кожен день то суперечка, то романтичний настрій — це вибачте. А ось Таїсія Василівна без пристрастей не могла. Енергія та емоції брали своє.

Тепер ось це це. За рік Таїсії 63, а вона ніяк не заспокоїться. Пішла до нотаріуса, витратила час, гроші та склала заповіт. Здавалося б, що там залишати: квартира-хрущовка і трохи побутового мотлоху. Збирати і відкладати гроші Тая вміла, але тепер у цьому не було потреби, діти дорослі. От і їздила вона містом безплатним транспортом. Прогулювалася, дихала свіжим повітрям, милувалася містом.

– Куме, ну ти уявляєш, він як мене побачив, думав, я дверима помилилася. Сказав, що рано мені ще такі питання вирішувати. Але я наполеглива.

– Ага, це всі знають. Ти краще мені скажи, ти кого туди вписала? Невже ще кого, окрім дітей?

– Ні, тільки їх. Більше у мене все одно нікого немає.

– Ну, Таю. Вони б і без заповіту все порівну поділили б. Тільки дарма час витратила в цього юриста і кошти.

– «Цей» називається нотаріус. І все я правильно зробила, не хочу навпіл ділити. Молодшому дістанеться більша половина. А Артем нехай трохи потерпить. Старший, розумніший, краще він влаштувався за Іллюшу.

– Та як це так, Таю. Чому не порівну? Одного сина більше любиш, чи що?

Насправді, причина була зовсім не в любові до синів. Таїсія Василівна любила їх однаково сильно. Вона довго думала, як зважитися на такий серйозний крок. І, нарешті, наважилася. У кожного з її синів вже була дитина, то бабуся Тая часто бувала в них у гостях. Посидіти з онуками – це справжнє задоволення.

Що молодший Ілля, що старший Артем – обидва непогано заробляли. Не мільйонери, але вдома завжди є що накрити на стіл, гарний ремонт та перспективи. Та й сини ніколи матері не скаржилися ні на що. Іноді навіть допомагали фінансово. Справа була в іншому.

Оскільки бабуся час від часу приходила няньчити онуків, з невістками вона теж часто спілкувалася. І ось  дружина молодшого Іллі завжди зустрічала свекруху з усмішкою на обличчі. Напувала чаєм, пригощала цукерками. Завжди мала багато тем для розмови. Іноді Тая бачила, що в квартирі не надто прибрано, а стіл для сина не накритий, але вона розуміла, що невістка ще молода, потихеньку всьому навчиться. І не звертала уваги на різні дрібниці.

А ось дружина Артема, старша невістка, була з іншого тіста. Постійно похмура, холодна. Вона, хоч і могла запропонувати Таїсії чаю, але тільки після того, як її попросиш. Небалакуча, постійно чимось незадоволена. Вона старша за Артема на кілька років, але таке враження, що старша навіть за неї, свекруху, теж. Постійно щось миє, готує. Ну яка у цієї їжі може бути енергетика? Неприємна, загалом, людина.

От і вирішила Таїсія своїм майном скористатися справедливо. Тобто за її особистим розумінням. А що, адже спадщина не лише для синів, а й для їхніх родин. Начебто все чесно.

– Це моя справа, чому я так вирішила, – відказала куму. – Там все правильно зроблено. Ти тільки, куме, дивись не проговорися. Ілля з Артемом все і так дізнаються, коли прийде час. Зараз мені ці хвилювання ні до чого. Ой, треба ще на ринок сходити. Забалакалася я з тобою, їй-богу. Гаразд, передавай дружині привіт, може, скоро в гості зайду. Бувай! Зі святами вас і всіх гараздів!

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.