– Привіт, племінничко! А ось і ми! Скучила? – радісно пробасив дядько Павло.
Ну навіщо я відкрила двері? Навіщо?
Щороку на початку червня вони приїжджають і чекають, що я буду їх розважати. Вони – це дядько Павло, татів брат, з дружиною тіткою Танею і їх 10-річним сином Валерою.
Кілька років тому я взяла відпустку на початок червня і поїхала з міста. Родичі, немов це відчули, приїхали в липні. Як у них це виходить? Завжди невчасно, ніби знають!
Квартира, в якій я живу, належить мамі – дісталася в спадок від бабусі. А сама мама разом з моїм татом живуть в тому ж місті, що і дядько Павло з сімейством. Одного разу мама через них мені навіть гроші відправила. Правда, про це я дізналася тільки після від’їзду родичів, від мами по телефону.
Вигнати я їх не могла – це відразу треба було робити, ще в перший їхній візит рамки ставити. А я, м’якохарактерна, подумала – не чужі ж, рідні. Ось і отримую тепер щорічну мороку на свою голову, бо живу у містечку біля моря. Але не в цьому році – віднедавна у мене вдома з’явився чоловік. Створіння вельми шкідливе, але в побуті, безсумнівно, корисне.
– Мила! Хто там? О, у нас гості! Вітаю, вітаю!Чув, – в коридор вийшов мій Андрій, весь ще кострубатий спросоння. – Дозвольте відрекомендуватися – Андрій.
– Ти що, Ольго, мужика притягла? – посміхнувшись, засичала на мене тітка Таня. – А мати твоя куди дивиться? Я негайно їй подзвоню і вона поверне тебе додому! Можеш пакувати речі!
– Таню, ну ти що? Діло ж молоде. А Оля – дівчинка розумна, ми знайдемо спільну мову. Правда ж, Олю? – бридко підморгнув мені дядько Павло.
Так, завести мужика в 26 років – це гріх. Мамі подзвонять? Так мама від радості танцювати почне! Вона все мріє мене швидше заміж сплавити. Що ж, родичі, пограємося?
– Тітко Таню, не треба мамі! Будь ласка! – я зробила жалібне обличчя.
Андрій з подивом на мене подивився, я йому підморгнула. Він з розумінням кивнув.
– Дядьку і тітко, у мене – найсерйозніші наміри! Ви не думайте, що я Олю збезчестив – і в кущі! Я одружуся, обов’язково одружуся! Ось тільки з дружиною розлучуся – і відразу в одружимося!
– Андрію, Ви ще й одружені? – тітка Таня мало не мурчала від задоволення.
Я впевнена – в її голові вже почав роїтися клубок пліток, якими вона оплете моє рідне містечко. Мамі б подзвонити потім, попередити. Я підійшла до Андрія, обняла його і сказала тітці:
– Ой, там дружина така! Троє дітей у них з Андрієм спільних, а вона – загуляла! І від чужого мужика народила! Ми з коханим його дітей до себе заберемо, а вона нехай сама байстрюченятко своє тягне!
– Ти у мене найкраща! Добре, піду я побарижу трохи і венусь. Що тобі купити – пива або біленької? – запитав у мене Андрій.
Отетерів чи що? Грай – та не перегравай! Я ущипнула його за бік і відповіла:
– І того, і іншого! – Андрій знову кивнув і пішов, закривши двері своїм ключем.
– Побарижу? Він що, той… Ну, який… – дядько пошепки на вушко повідав мені свою здогадку.
– Так Так! – закивала я. – Порошки там різні, у нього цього добра – ого-го! – Андрій підробляє фармацевтом, тому я і слова не збрехала. – Друзі ввечері його прийдуть, вечірку влаштуємо! – мрійливо закотила я очі.
– Друзі Андрія прийдуть? – запитала зблідла тітка Таня. – Такі ж, як він?
– Так, – закивала я. Ну а що – вони всі в медичному вчаться, значить – такі ж!
Бігли родичі з моєї квартири, тільки п’яти виблискували! Ура! Треба тільки швидше мамі дзвонити, все розповідати, щоб тітка Тетяна мене не випередила.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
