Ноги від почутого затремтіла. Чому саме так?
Привітик, що там у тебе трапилось? Куди ти зникла?, – шепотів Богдан в телефон, притулившись до вікна, щоб не розбудити мене. Хоча я тієї ночі так і не заснула. Тепер сиджу на м’якенькому кріслі і думаю, чому Богдан не признався у всьому відразу. Я б пробачила. Так, було б важко, але часу все під силу.
Вперте мовчання чоловіка підштовхнуло на крок, який ніколи не робила.
Я вирішила будь-яким чином дізнатися, хто насмілився подзвонити Богдану, саме в такій годині.
Якби Богдан вибачився і розповів все! Тоді я точно викреслила б цю важку ситуацію з серця. Звісно, це пробачення було б для мене нелегким, але час би розставив все по своїх місцях. Але чоловік мовчав і тим самим компрометував себе.
Я тоді лежала на нашому м’якому ліжку і продумувала свій підступний план по з’ясуванню їх таємної брехні. Яка шалена сила ними рухає, чому безупинно вривається в наше сімейне життя? Що я ще не знаю, крім того, що сталося?
Прокручуючи в голові різні варіанти можливої розмови, ледь і справді не заснула. З занурення в сон висмикнуло швидкоплинне світло телефону Богдана.
Чоловік миттєво сховав телефон під ковдру. Ще полежав і прислухався до мого рівного дихання.
Скажу вам чесно, важко прикидатися сплячою, коли всередині все 2вирує і клекоче”. Але я впоралася з емоціями, щоб не видати себе.
Незабаром Богдан піднявся з ліжка, посидів дві хвилини і як тінь, попрямував до виходу. Ледве чутними кроками перейшов в порожню дитячу кімнату і зачинив за собою двері. Підкрався до вікна і набрав чийсь номер.
Часу лежати немає. Я безшумно схопилася з ліжка і попрямувала слідом за ним. Я таки підслухала їх таємну розмову.
– Привітик! Куди пропала? – тихо шепотів Богдан.
– Коли приходила? Ірка про все знає? Навіщо сказала? – на одному подиху сказав чоловік.
– Не плач! Що страшніше цього? Яккк? Ходила до лікарів? Що тобі сказали? – з тремтінням в голосі сказав чоловік.
Я схопилася за голову, очі наповнилися сльозами, голосно клекотало серце, в голові все змішалося. Не розуміючи шепоту Богдана, я побрела назад в ліжко.
Тепер я точно знала, що телефонувала Мирослава. Вона сказала Богдану про прихід до мене, що проговорилася про зраду. Але це не головне.
Почуте про лікарню “підкосило ноги”. Я миттю лягла в ліжко і ледве впоралася з тремтінням всього тіла.
Незабаром прийшов чоловік. Сів на ліжко і не ворушився до самого ранку…
Що буде далі, знає один Бог…
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
