fbpx
життєві історії
Приїхала до нас в гості свекруха галина Сергіївна, на 3 тижні. Без попередження, як завжди, і, як завжди з черговою геніальною ідеєю. – Я все придумала, в квартиру невістки в’їдуть мої молоді. Жити їм треба десь! А як розбагатіють, куплять собі свою, а в твою однушку я переїду, щоб з дітками бути поруч. Справа в тому, що у мене до шлюбу ще була однокімнатна квартира у власності, яка дісталася мені у спадок. – Ти на роботу вийшла, тепер в квартирі немає потреби, не хочеш дарувати Люді, подаруй мені, а я заповіт на сина зроблю! А Людочка там просто поживе з чоловіком! Люда вже протиснулася в квартиру зі своїми неосяжними валізами

Приїхала до нас в гості свекруха Галина Сергіївна, на 3 тижні. Без попередження, як завжди, і, як завжди з черговою геніальною ідеєю.

– Я все придумала, в квартиру невістки в’їдуть мої молоді. Жити їм треба десь! А як розбагатіють, куплять собі свою, а в твою однушку я переїду, щоб з дітками бути поруч.

Справа в тому, що у мене до шлюбу ще була однокімнатна квартира у власності, яка дісталася мені у спадок.

Ми з чоловіком спочатку там і жили, а потім вирішили під оренду, а самим взяти в іпотеку квартиру більшого розміру, з розрахунком на дітей.

Тепер у нас двушка, а мою маленьку квартирку ми як і раніше під оренду віддаємо. І ось рік тому свекруха почала активні дії з відбирання моєї власності:

– У мене Людочка заміж виходить, чого їй сидіти в нашій глушині, – звернулася до мене свекрушенька, – подаруй молодим на весілля свою квартиру. Все рівно там чужі люди живуть, а не ви.

– Приїхали, – кажу, – а платежі по іпотеці ми з чого платити будемо? Людочка буде оплачувати? І ні, навіть пожити тимчасово я її туди не пущу. Нам з чоловіком не викрутитися на одну його зарплату. Мені в декреті ще мінімум рік сидіти.

Рік пройшов і Галина Сергіївна вирішила зайти на нове коло:

– Ти на роботу вийшла, тепер в квартирі немає потреби, не хочеш дарувати Люді, подаруй мені, а я заповіт на сина зроблю! А Людочка там просто поживе з чоловіком!

Нічого нікому я віддавати не збираюся. І заради чого я буду власність переписувати на свекруху, щоб вона потім мою квартиру відписала (або не відписала) моєму ж чоловіку?

Я довго і терпляче втокмачувала це мамі чоловіка. Думала, що вона зрозуміла. Але ввечері до мене звернувся Росттик:

– Давай пустимо Люду з чоловіком в твою квартиру, тимчасово? – сказав чоловік, повторюючи прохання своєї матері.

-Милий, – кажу, – нічого немає постійнішого, ніж тимчасове. Твоя сестра слова привітного на мою адресу не сказала жодного разу. Мене влаштовує, що за рахунок квартирантів ми виплачуємо іпотеку. І погіршувати своє фінансове становище я не хочу. Нехай викручуються самі.

Свекруха гостювала три тижні, насолоджуючись відпочинком від побутових справ, адже у синочка її обслуговувати повинна була ледащо-невістка.

Я терпіла, вважаючи, що це тимчасово. Тільки ось дуже розгнівався на те, що вона налаштовує мого чоловіка проти мене. Весь час її перебування ми з Ростиславом сварилися практично щодня.

Нарешті, вона поїхала до себе. А наступного дня на нашому порозі виникли Людмила з чоловіком.

– Ой, дякую, мама сказала, що ти погодилася, – вперше я удостоїлася подяки від зовиці.

– На що я погодилася, Люд, – запитала я.

– Ну, віддати нам свою однушку, – Люда вже протиснулася в квартиру зі своїми неосяжними валізами.

-Я ні на що не погоджувалася, Людо, це мрія твоєї мами, отже переночуете і влаштовуйтеся, де хочете і як хочете. Твоя мама вміє видавати бажане за дійсне.

Людмила закотила мені грандіозну виставу. Вона кричала, що витратила останні гроші на квиток і розраховувала на допомогу брата.

– Мій брат розлучиться з тобою через те, що ти так ставишся до його родичів! – заявила зовиця як останній аргумент, розсердивши мене остаточно.

– Прекрасно, – кажу, -мене влаштує розлучення. У нього є один істотний плюс: я вас більше ніколи не побачу. Але свою власність я нікому дарувати не маю наміру, як і спілкуватися з нахабними родичами чоловіка, що мріють в’їхати в рай на чужому горбу.

А потім я описала сестрі чоловіка, що буде після розлучення: ми ділимо іпотечну квартиру, точніше, ми віддаємо її банку, розриваючи договір. На руки ми отримуємо суму першого внеску і невелику частину виплачених платежів.

На ці гроші я, продавши свою однушку, зможу купити двокімнатну, взявши невеликий кредит. А ось чоловік вже ніколи нічого не купить в Києві. Доведеться йому топати на орендоване житло або в глушину до матусі.

– Тому, Людо, приїде Ростик до вас у мамину двушку, де ви всі і будете урочисто проживати, в тісноті, та не в образі, правда ж?

Людмилу я все ж випровадила вранці, довелося вручити їм грошей на зворотні квитки. Дивно, на що вони збиралися жити в столиці і роботу шукати? Напевно, на спонсорську допомогу мене і мого чоловіка розраховували.

– Мій брат підкаблучник! Квартиру для рідної сестри не зміг у власною дружини взяти. Слабак! – сказала «приємні» слова Ростиславу сестра.

Я швиденько підлоги вимила, а чоловік і каже:

– Пробач, правда, коли мама приїжджає у нас з тобою весь час сварки, немов вона навмисно нас лобами зіштовхує. А я, наївний, ще й ведуся. І не збираюся я розлучатися, куди я від тебе і від сина, придумала?! Люда зовсім того, раз таке припустила!

Дійшло, нарешті, до Ростислава. А у мене одна умова: ніколи твої родичі не переступлять поріг моєї оселі

Погодився Ростик, тепер свекруха навіть не дзвонить, ні синові-підкаблучнику, ні невістці, яку навіть слова не підбереш, як назвати. Нарешті воно настало, моє спокійне щасливе життя!

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page