Нещодавно зателефонувала свекруха і сказала, що їде у гості. Чоловік був радий, він давно не бачив маму, адже вона мешкає в селі на Одещині. він переживав за неї. хоча у них в селі цілком спокійно.
Я теж раділа, адже маму чоловіка я люблю та поважаю. У нас із нею завжди були теплі стосунки, вона приємна людина. Тому на приїзд світлани Михайлівни ми обоє дуже чекали.
Спочатку все було чудово. Ми довго сиділи зі свекрухою на кухні за розмовами. Вона привезла смакоти із села, а я пригощала її своїми фірмовими стравами. Що вже казати про чоловіка, його життя взагалі на казку перетворилося!
Ми чудово проводили час, але дні минали, а мама Паші й не збиралася повертатися додому. На господарстві вона залишила свого чоловіка, переживати нема про що. Ось вона й вирішила залишитись у нас довше!
Сидить вже три тижні. Думає, що у нас в Києві краще, надійніше. Ну це як сказати.
А от мене згодом стала трохи втомлювати присутність свекрухи. До нас часто приходять друзі. І ось днями ми сидимо, п’ємо чай. Заходить свекруха, насипає собі тарілку борщу і сідає разом із нами. Незручності додавали і її розмови про село, про те, який урожай був того року, скільки корова дає молока, яка зараз погана ситуація.
Друзі ніяково усміхалися, а потім поквапилися додому.
Так мама чоловіка просиділа у нас три тижні. Я навіть зраділа, коли вона почала збиратися додому. Ми провели її на поїзд, попрощалися. Коли ми прийшли додому, я вирішила поговорити із чоловіком про цю ситуацію. Я пояснила, що мені подобається його мама, але я не хотіла б, щоб вона часто приїжджала так надовго.
Чесно сказати, мене втомили б будь-які гості, які вирішили б залишитися на три тижні. Сподівалася, що чоловік мене зрозуміє. Ми наче спокійно все обговорили. Я була рада.
А потім свекруха зателефонувала сказати, що нормально доїхала. І тут Паша мій взяв і видав: “Мамо, дякую, що приїхала. Але ти більше так надовго не приїжджай, бо моя дружина дуже втомилася!”
Свекруха посміялася і сказала, що все розуміє. А мені стало так ніяково, що захотілося під землю провалитися.
Того вечора я з чоловіком навіть не розмовляла. Як таке можна було ляпнути? Не можна було по-людськи сказати? Тепер навіть не знаю, як спілкуватися з мамою чоловіка надалі, як у вічі їй дивитися. Тепер думаю, що їй сказати? Вона тепер і приїхати, мабуть, ніколи не захоче!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
